Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. Писати вірші почала з п'ятирічного, «дописемного», віку. Навчаючись у школі, багато пише. Невдовзі відбувся й перший літературний дебют в альманаху «Вітрила». Луцьке дитинство тривало до восьмого року життя, коли батьки, переслідувані місцевим КДБ, знайшли змогу переїхати до Києва й започаткували новий життєвий старт. Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. По закінченні аспірантури письменниця відкриває для себе Америку: два роки викладає українську літературу в американських Пітсбурзькому і Пенн-Стейтському університетах, один семестр – в Гарварді. Потім мешкала у Києві, працювала викладачем.
З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід
сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці
перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії,
Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США,
Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Поезії Забужко покладені на музику
багатьма українськими та зарубіжними композиторами. Філософ, науковець,
перекладач, поетеса і письменниця – усе це природно поєднується у творчому
таланті Оксани Забужко. Вона є автором таких творів: «Травневий іній», «Диригент
останньої свічки», «Польові дослідження з українського сексу», «Автостоп»,
«Новий закон Архімеда», «Інопланетянка», «Казка про калинову сопілку», «Музей
покинутих секретів», «Сестро, сестро», «Дівчатка», «Я – Мілена».
Оксана
Стефанівна – автор філософських досліджень «Дві культури», «Шевченків міф
України: спроба філософського аналізу», «Notre Dame d`Ukraine: Українка в
конфлікті міфологій», книги вибраних есе «Хроніки від Фортінбраса» та
публіцистичного збірника «Репортаж з 2000 року».