четверг, 1 апреля 2021 г.

У ВІДДІЛІ АБОНЕМЕНТА ВІДКРИЛАСЯ КНИЖКОВА ВИСТАВКА "ДИВОКРАЙ ДИТЯЧИХ КНИГ"


Щороку 2 квітня ми святкуємо Міжнародний день дитячої книги. Це свято було започатковане 1967 року рішенням Міжнародної ради з питань дитячої книги (IBBY-International Board on Books for Young People). Дата була обрана не випадково. Саме цього дня народився славетний данський казкар – Ганс Крістіан Андерсен (1805-1875).

З нагоди цього свята у відділі абонемента розгорнуто книжкову виставку «Дивокрай дитячих книг» на якій представлені казки, пригодницькі книги та книги які допомагають пізнавати світ і розповідають історії дитинства геніальних людей.




На жаль і цього року свято припало на час карантинних обмежень, що викликані пандемією Covid 19. Тому чекаємо вас після завершення карантину.

Читайте разом з вашими дітьми, пробуджуйте їх творчу фантазію та виявляйте їх таланти. Адже кожна дитина геніальна.

Для тих хто хоче відзначити Міжнародний день дитячої книги пропонуємо електронні адреси дитячих онлайн-бібліотек. Тут Ви знайдете тільки високоякісні електронні тексти для дітей. А також послухаєте дитячі аудіокниги разом зі своєю малечею.

«Читанка» - дитяча онлайн- бібліотека 

Матеріал, розміщений на цьому сайті, належить письменникам, ілюстраторам від видавництва "Веселка".

Дитячий онлайн-журнал "Пізнайко"

На  сайті дитячого онлайн-журналу "Пізнайко" є аудіочитання, казки, літературні ігри, завдання, конкурси та ще дуже багато цікавого!

«Слухай» - онлайн-бібліотека аудіо книг та посилання саме на дитячі казки.

Дитині, яка ще не навчилась читати, книги можна слухати!

 

понедельник, 15 марта 2021 г.

У ВІДДІЛІ АБОНЕМЕНТА ВІДКРИЛАСЯ КНИЖКОВА ВИСТАВКА «РАСИ БЕЗ РАСИЗМУ»

 


21 березня в усьому світі відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 1966 року як застереження людству від трагічних наслідків ненависті на расовому ґрунті та нагадування про обов’язок протидіяти расовій дискримінації.

Це досить болюча тема для сучасного суспільства в якому взаємодіють нащадки різних рас.

Історично найбільший прояв так званого «білого» расизму пов’язують з початком Великих географічних відкриттів. Расизм як політична теорія виник під час європейських колоніальних експансій XVIXVII століть задля «теоретичного» обґрунтування.

Расизм має багато проявів: расова дискримінація,  яка виправдовувала існування рабства та Голокосту; інституційний та економічний расизм тощо.

 Незважаючи на те, що витоки расизму сягають далекого минулого, це явище не зникає з нашого життя, про ще свідчать антирасистські протести в США, нещодавнє інтерв’ю  герцогів Кембриджських тощо.

Все це і обумовлює актуальність теми книжкової експозиції.

На виставці представлені документи, що розповідають про ідеологів расизму, матеріали покликані формувати міжетнічну толерантність, художня література в якій розкривається тема расизму.











Виставка діє з 15-31 березня.

 

 

 

вторник, 2 марта 2021 г.

ВІДБУЛАСЯ ІНФОРМАЦІЙНА ГОДИНА "ЗАВЖДИ СУЧАСНА ЛЕСЯ УКРАЇНКА"

1 березня 2021 року відбулася  Інформаційна година «Завжди сучасна Леся Українка».

25 лютого виповнилося 150 років від Дня народження Лесі Українки. Ювілейний рік триває і це дає можливість зруйнувати вкорінені стереотипи та продемонструвати нові грані життя великої поетеси. Грані, які є близькими сучасним українцям.

В рамках вшанування пам’яті Лесі Українки працівники відділу абонемента підготували та провели інформаційну годину «Завжди сучасна Леся Українка».

Присутні на заході студенти Полтавського державного медичного університету (колишня назва УМСА) переглянули відео, «Лесине слово лунає й сьогодні» яке створене працівниками абонемента з нагоди 150-річного ювілею. Учасники інформаційної години мали змогу переглянути виставку творів поетеси, серед яких були досить рідкісні видання 1920-1940 років.



Бібліотека вдячна Танянській Світлані Михайлівні, кандидату медичних наук, доценту за співпрацю.

 

понедельник, 1 марта 2021 г.

ВІДКРИЛАСЯ КНИЖКОВА ВИСТАВКА «ЗАВЖДИ СУЧАСНИЙ Т. Г. ШЕВЧЕНКО»

 

У березні 2021 року минає 207 річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Тому початок весни для шанувальників літературної спадщини Кобзаря – це можливість ще раз, по-новому, перечитати та осмислити його твори, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

Вшановуючи пам'ять великого сина українського народу, працівники відділу абонемента підготували книжкову виставку «Завжди сучасний Т. Г.  Шевченко».

Доторкніться до великого слова Кобзаря вже сьогодні.

Книжкова виставка діє з 1 по 15 березня.

четверг, 25 февраля 2021 г.

"БОЯРИНЯ" ЛЕСІ УКРАЇНКИ (МАТЕРІАЛИ НАДАНІ ПОЛТАВСЬКИМ ОФІСОМ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ВІДДІЛУ УІНП)

Віра Мелешко, завідувачка кафедри української літератури Полтавського національного університету імені В. Г. Короленка, кандидат філологічних наук (для Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті)

«Та й осоружна ж ся мені Москва!»

Україна – Московія: протиставлення двох світів

у забороненій в СССР драмі «Бояриня» Лесі Українки

 


Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) – поетка, прозаїкиня, драматургиня, перекладачка, публіцистка, літературознавка, активна громадська діячка кінця ХІХ – першого десятиліття ХХ століття. 150-річчя від дня її народження з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно з Указом Президента відзначається на державному рівні. Єдина п’єса з історії російсько-українських стосунків
 «Бояриня» була написана Лесею під час лікування в Єгипті у 1910 році, а опублікована вже після смерті авторки у 1914-му.А  вперше театральну постановку «Боярині» зробив театр Миколи Садовського у тодішній тимчасовій столиці Української Народної Республіки (УНР)  - Кам’янець-Подільському, де перебував Уряд УНР. Прем’єру  1919 року відвідали більшість членів Директорії УНР та очільників   тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою.

 

Аристократка й лицареса


Її національну свідомість  визначила передовсім родина: мати Олена Пчілка (Ольга Косач), відома письменниця, перекладачка, фольклористка, діячка старогромадівського руху; батько Петра Косача,
активний член київської Старої Громади; дядько Михайло Драгоманов, науковець, публіцист, педагог, визначний український громадсько-політичний і культурний діяч. На думку Івана Дзюби, «Лесі Українці не довелося, як багатьом українським поетам і до, і після неї, манівцями йти до України, самотужки відкриваючи її для себе. Родина й інтелігентне патріотичне оточення дали їй не лише знання про Україну, а й усвідомлення своїх обов’язків щодо неї. А особливості емоційної вдачі майбутньої поетки зумовили поєднання і взаємопосилення розуміння України і почування України. Для неї ніколи не стояло питання: жити для України чи якось інакше? Стояло тільки питання: що і як робити для України?».

Леся Українка – людина чину; її дією для України й заради України було письменство. Для Оксани Забужко Леся – аристократка й лицареса; а ще, каже сучасна публіцистка, «… видатнішої жінки в європейській жіночій літературі ХХ століття не було. Революційнішої, ніж авторка «Кассандри» і «Камінного господаря», не було».

Справді, письменниця-ювілярка власне своєю драматургією утвердила себе в культурно-мистецькому просторі не просто тривко, а навіки. З-поміж значного числа різножанрових драматичних творів виокремлюється «Бояриня» (1910 рік; написана в єгипетському місці Гелуан (Хельван)), словесне полотно, яке так довго йшло до читача, критика, глядача.

Леся Українка «свідомо розділяє культуру російсько-московську і нашу європейсько-українську»


Ці слова належать  історику А. Семенюку. Справді, «Бояриня»  засвідчує історичну свідомість та дослідницьку зрілість письменниці, які безпосередньо представлені в у багатьох наукових і публіцистичних працях. Наприклад, у брошурі «Яке наше життя під московськими царями». Авторка прагла з’ясувати причини втрати української державності, засуджувала прояви національної пасивності, зради, натомість рішуче боролася за національну та культурну самостійність України.

«Бояриню» вперше надрукували лише по смерті авторки, у 1914 році, в часописі «Рідний край» (№ 1-6), який тоді видавала Олена Пчілка. Удруге твір, уже окремою книгою, побачив світ у 1918 році в Єкатеринославі (нині м. Дніпро). У 1923 році «Книгоспілка» (Київ) розпочала «повне» видання творів Лесі Українки. У 4-ому томі (усього – 7) поміж драматичних творів вміщено «Бояриню». У 1927 році таж «Книгоспілка» готувала видання 12-томного зібрання творів письменниці. У 8 томі надруковано драму та рецензію на неї неокласика М. Драй-Хмари. Це востаннє, коли «Бояриню» згадували поміж літературної спадщини поетеси. Після цього – 60 років мовчання: драматична поема «Бояриня» не афішована, не друкована, не аналізована.

У 1989 році харківський журнал «Прапор» (нині «Березіль») видрукував за рукописом, який зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, драматичну поему «Бояриня». Микола Жулинський у статті, уміщеній у цьому ж числі, зазначає, що Леся Українка «на складній історичній ситуації зуміла створити психологічно переконливу, правдиву драматичну колізію, яка заслуговує на нашу читацьку увагу, на детальніше, всебічне вивчення і на сценічне втілення».

Літературознавці стверджують: поема акумулювала велику аналітичну працю мисткині над козацькими літописами, зокрема Самійла Величка, історичними монографіями М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського, Олександри Єфименко та «сконцентрувала в собі основні національно-визвольні ідеї письменниці» (Юлія Багаліка).

Ідейно-тематичне ядро твору Лесі Українки – «неволя України під Москвою» (Ю. Ковалів). Авторка звертається до доби Руїни, цього трагічного етапу української історії від 60-х років ХVІІ до початку ХVІІІ ст., точніше до показу людини доби національної катастрофи. Один із найавторитетніших дослідників поеми «Бояриня» М. Драй-Хмара зауважував: Лесі Українці добре була відома психологія людей, що жили після розгрому, «на руїнах».

«І просвітку нікому не дають
московські посіпаки!» :
Леся Українка про контраст двох світів

Більшість драм геніальної письменниці («В катакомбах», «Кассандра», «Лісова пісня» тощо) побудовані на протиставленні двох світів. У випадку «Боярині» можна спостерегти контрастність українського та московського. Перший (український) світ – виразний, світлий, розкутий. Другий (московський) – тьмяний, сірий, рабський і деспотичний.

Так само події протікають у двох точках: Україні та Московії. У першій дії Олекса Перебійний запросив у гості сина загиблого побратима, московського боярина Степана. Той закохується в Оксану, доньку Олекси, й невдовзі одружується з нею. Та для авторки важливим є не зовнішня дія, а ідеологічна, яку авторка розкриває, наприклад, через полеміку між Степаном, Олексою та братом Оксани Іваном:

«С т е п а н

На раді Переяславській мій батько,

подавши слово за Москву, додержав

те слово вірне.

І в а н

Мав кому держати!

Лихий їх спокусив давати слово!

П е р е б і й н и й

Тоді ще сину надвоє гадалось,

ніхто не знав, як справа обернеться…

а потім… присягу не кожен зрадить…

І в а н (іронічно)

Та певне! Краще зрадити Вкраїну.

С т е п а н (спалахнув, але стримався)

Не зраджував України мій батько!

Він їй служив з-під царської руки

не гірш, ніж вороги його служили

З-під польської корони.

І в а н

Та, звичайне,Однаково, чиї лизати п’яти,

Чи лядські, чи московські!..».

Боярин Степан виправдовується: «тут люди мстиві, перед ними треба гнути спини, інакше московські воєводи зігнуть в Україні у три погибелі родину нашу».Чи полегшує таке приниження українців у Москві життя земляків на батьківщині? Гість з України розповідає:
«Та там такі напасті, що крий Боже!
І просвітку нікому не дають
московські посіпаки! Все нам в очі
тією присягою тичуть…»
На заувагу Степана, що «присяга таки велика річ», гість запитує як звинувач:
«Чому ж вони сами забули Бога?».

Сутність Степана та подібних до нього дуже влучно визначив Михайло Драй-Хмара: вони «виконували ролю зрадників української національної справи». Антиподом Степанові у драматичній поемі є Іван, який помічає несумісність України та Московії,. Той же Драй-Хмара вважає: Іван – це та частина українців, яка «рвалася до боротьби, за суверенітет української державності» і яку майстерно відтворила Леся Українка. Степан – Іван, Степан – Оксана – своєрідне авторське протиставлення, яке дозволяє читачеві дійти висновку: Степан – той, хто втратив свою ідентичність, понадившись «на соболі московські…».

У «Боярині» також помічаємо, що контрастність  «звичаїв, життєвих принципів та устремлінь рідного головній героїні поеми середовища та Московщини, куди волею обставин потрапляє Оксана» (В. Калашник), подано на широкому побутовому тлі. Впадає в око відтворення жіночого мисткинею вбрання українки й московитки. Авторка згадує елементи нашого національного вбрання: кораблик, шнурівка, кунтуш, сукня, намітка, намисто тощо. Оксані не подобається одяг, що його мусить носити в Москві як бояриня: «Та ще дівочий / той шарахван неначе б форемніший, / а що жіночий, то такий бахматий, / та довгий-довгий, мов попівська ряса! / Аж сумно, як се я його надіну? / Ото й на голову такий підситок / надіти треба? Зап’ясти обличчя?».

Найважче Оксані-українці сприймати обмеження її свободи тут, у Московії. «Та йУдома вона «перша братчиця в дівочім братстві», «у першій парі корогву» носила; втручається в розмову чоловіків («Я тільки правду мовлю…»), виходить на побачення до милого. У чужому краї – повсюдно заборони. Так, при появі Степана з боярами мати-секруха забирає Оксану з хати, попереджаючи: нема «тут звичаю з чоловіками / жіноцтву пробувати при бесіді». Дивним для українки є те, що закоханим не дозволено бачитися до одруження. Оксана згадує своє стосунки з Степаном після заручин: «Я ж, було, щовечір / виходжу до нього на розмову».

Оксана протестує проти нищення її та чоловіка Степана як особистостей: «А що ж? Хіба я тут не як татарка сиджу в неволі? / Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов хану? / Скрізь палі, кунчуки… хлопів продають…Та й осоружна ж ся мені Москва.».


Два менталітети, дві культури, два світи правил та традицій протиставлені в Лесиній «Боярині». Воля, рівноправність жінки і чоловіка, повага до людини, національно-визвольна боротьба – це Україна. Холопство, глумління над особистістю, побутовий деспотизм – це Московія. Так побачила їх геніальна поетка, яка «Бояринею» виступила проти приниження людської та національної гідності Московською державою.




ДІЗНАЙТЕСЯ ЯК ВШАНОВУЮТЬ ПАМ'ЯТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ НАШІ КОЛЕГИ З ВОЛИНСЬКОЇ ДОУНБ ІМЕНІ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ, м. ЛУЦЬК


 

среда, 24 февраля 2021 г.

ПРАЦІВНИКИ ВІДДІЛУ АБОНЕМЕНТА ПРОВЕЛИ ОНЛАЙН-ПРЕЗЕНТАЦІЮ ВІДЕОПРОЄКТУ «ЛЕСИНЕ СЛОВО Й СЬОГОДНІ ЛУНАЄ: ВІДЕОЧИТАННЯ»

 


24 лютого, напередодні дня народження видатної української поетеси Лесі Українки, працівники відділу абонемента провели онлайн-презентацію відеопроєкту «Лесине слово й сьогодні лунає: відеочитання».

Завдяки тому, що презентація відбувалася на онлайн-платформі Bigbluebutton до заходу змогло долучитися широке коло учасників. Посилання на запис онлайн-презентації подано нижче.

https://ws.library.pl.ua/playback/presentation/2.0/playback.html?meetingId=4e25de063dc963f8fa7d74f59318d0a9656b46a1-1614159295436

Учасники відеопроєкту, які змогли бути присутніми на презентації особисто, поділилися своїм досвідом співпраці з Бібліотекою. Серед них:

Оксана Кравченко – письменниця, член національної спілки журналістів України та Міжрегіональної  спілки письменників України.

Марина Зінюха –  начальник відділу зв'язків з громадськістю УПП в Полтавській області;

Олег Пустовгар регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області;

Жучков Дмитро – учень 7-го класу Полтавської загальноосвітньої школи № 37.

Головна бібліотекарка відділу краєзнавства Ганна Дідусенко зробила повідомлення про перебування Лесі Українки в Полтаві у 1903 році.









Змістовною і цікавою була розповідь Євгенії Олексіївни Євтушок, заступника директора з наукової роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, міста  Луцька.

Пані Євгенія розповіла про те, які  заходи з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки вже відбулися і відбуватимуться 25 лютого на батьківщині поетеси і  які з них ініційовані та реалізовані саме Волинською ДОУНБ імені Олени Пчілки.

Ольга  Володимирівна  Красюк, директор  Комунального закладу  "Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки" Гадяцької міської ради розповіла присутнім про урочистості які відбуваються і відбуватимуться завтра з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки в Гадячі, і про те, що робить бібліотека для вшанування пам’яті великої поетеси, чиє ім’я вона носить.

Гадяцькі бібліотекарі  наскільки багато роблять для вшанування пам’яті Лесі Українки, що розповідь пані Ольги, яка супроводжувалася цікавою презентацією, була насиченою та емоційною.

Звичайно відеочитання «Лесине слово й сьогодні лунає», презентація яких стала приводом для нашої  онлайн-зустрічі є лише малесенькою краплею у величезному потоці всенародної шани видатній українці. Але нам дуже приємно, що вони сприяли цікавому і змістовному спілкуванню між земляками видатної поетеси, які проживають на Волині і Полтавщині.

Додам, що подібні проєкти, більше чи менше масштабні, створюються у багатьох бібліотеках україни. Про це писали у чаті наші колеги. Пропонуємо переглянути естафета Нехворощанської громади "ЧИТАЄМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ (до 150-річчя письменниці), яка була ініційована І біліотекарем Соколовобалківської бібліотеки Нехворощанської ОТГ.

https://www.facebook.com/Nehv.gromada.official/videos/3902503956459159



 

 

вторник, 23 февраля 2021 г.

ПРДОВЖУЄМО РОЗПОВІДАТИ ПРО НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО ФОНДУ ВІДДІЛУ АБОНЕМЕНТА


821

Г15

Робін отримує загадковий пакунок - і з жахом виявляє, що невідомий лиходій надіслав їй відрізану жіночу ногу. Її шеф, приватний детектив Корморан Страйк, не настільки вражений, але стривожений не менше за неї. В його минулому є четверо людей, які винуватять Страйка за свої біди і які здатні на такий моторошний злочин.

Поліція зосереджує увагу на одному з них, але Страйк не впевнений, що це саме він, тож їм з Робін доводиться взяти справу у свої руки й поринути в темний і збочений світ трьох інших підозрюваних. Але страхітливі події не припиняються, а час невідворотно спливає...

 

Роберт Ґалбрейт - псевдонім Дж. К. Роулінг, уславленої авторки "Гаррі Поттера". Всі чотири романи про приватного детектива Корморана Страйка очолювали списки міжнародних бестселерів, а також лягли в основу телевізійного серіалу від ВВС.

"Ви не зможете заснути всю ніч". - Обзервер "Страйк і Робін притягальні як ніколи". - The New York Times "На фанатів відважного дуету чекає справжній шок". - The Daily Telegraph.


821

Г 31

Розповідь про маленьку дівчинку, в якої померла мати і яка всю свою любов віддавала кішці. Але кішка її загинула. І дівчинка не знає, як буде жити без неї... Ця книжка про те, як важко жити і маленькій, і дорослій людині без доброти і співчуття, а також про любов і вірність. Тільки любов здатна сотворити чудо, чиста, щира любов, яка може перемогти навіть смерть.



"Від автора світових бестселерів!  "У світі продано понад 300 мільйонів примірників книг Джона Ґрішема! «Книги перекладено понад 40 мовами! "9 романів Ґрішема вже стали блискучими фільмами за участі відомих голлівудських акторів! "Джон Ґрішем увійшов до списку найоплачуваніших письменників за версією журналу Forbes!

 

821

Г 85

"Розплата" - найпотужніший, найдивовижніший і найнапруженіший з його трилерів на сьогодні!

Жовтень 1946р., Клентон, штат Міссісіпі

Піт Беннінґ був найлюбішим сином Клентона, що в штаті Міссісіпі: відзначений нагородами герой Другої світової, голова визначної родини, фермер батько, сусід і вірний парафіянин методистської церкви. Та одного прохолодного жовтневого ранку він поїхав до міста і вчинив нечуваний злочин. Шерифові, юристам, судді, присяжним і рідним Піт сказав про нього лиш одне: "Мені нема чого сказати". Він не боявся смерті і власні мотиви був готовий забрати з собою в могилу.

У важливому романі, не схожому на все, що він писав раніше, Джон Ґрішем влаштовує читачеві неймовірну мандрівку з американського Півдня часів сегрегації до філіппінських джунглів під час Другої світової, зі сповненої таємниць божевільні до клентонської судової зали, в якій адвокат Піта відчайдушно намагається його врятувати. "Розплата"нагадує про найкращі традиції оповідей у жанрі південної готики.

Джон Ґрішем - відомий американський письменник, автор романів-бестселерів у жанрі юридичного трилера.

 "Детектив, судова драма, родинна сага… "Розплатою" Ґрішем доводить, що він не пересічний автор трилерів. Більшість присяжних подумає, що адвокат тут роз'яснив свою позицію". - USA Today

 "Ґрішем вдається до спритного бунтарства: як заголовок, так і фінал "Розплати" торкаються проблеми расових норм й штаті в новій манері, неприємній і приголомшливій". - Нілі Такер у The Washington Post

 "Захопливому військовому роману Ґрішема не бракує ані амбітності, ані масштабу, та загалом бракує іскри уяви, що приправила б його сторінки". - Kirkus Reviews.


821

К41

Ден і Сільві — парочка, що вирішила урізноманітнити свій шлюб, додавши до нього сюрпризів. Та натомість подружжя отримало потрясіння, що змінило їхнє життя... Ця книжка про: шлюб, кохання, секс, сюрпризи, потрясіння, сексуальну спідню білизну, Баттерсі-парк, батьків, смерть, життя, давніх друзів, нових друзів, непорозуміння, страх і сміливість. Вона змусить читача сміятися і плакати.

 


821

М 80

Лорел — талановита уславлена акторка, чиє життя тривало без потрясінь і таємниць. Але майже пів століття тому Лорел стала свідком моторошного злочину: на власні очі бачила, як її мати Дороті встромила ніж у незнайомця. Поліція визначила, що то був самозахист. Але дівчина відчула, що за цим криється якась таємниця, тож Лорел на тривалий час заховала її глибоко в серці. І ось, коли Дороті близька до смерті, донька наважується дізнатися материну таємницю. Сплутані спогади Дороті та власне розслідування Лорел відчиняють портал у минуле: дають змогу збагнути, що саме сталося в Лондоні за часів Другої світової війни. У міцно сплетених долях трьох молодих людей — Дороті, її нареченого Джиммі та Вів’єн — сховано відповіді на всі запитання.


821

П27

«Саботаж» — третій роман шпигунської трилогії Артуро Переса-Реверте про агента таємної служби генерала Франко. Неперевершений Фалько отримав нове завдання. Цього разу він вирушає до Парижа, міста кохання, мистецтва і Пікассо. Великий художник працює над «Гернікою», намагаючись встигнути до Всесвітньої виставки. Однак Фалько має щодо цього інакші плани.



821

Т40

Ілан і Хлоя — гравці із досвідом, у яких позаду чимало успішно пройдених квестів. Та цього разу на них і ще шістьох учасників чекає «Параноя» — напівмістична гра, до якої спробуй ще втрапити. Гонитва за призовими 300 000 євро відбуватиметься у будівлі покинутої лікарні для душевнохворих. Доволі швидко ігровий простір перетвориться на жахливу реальність. Повна картина залишиться неясною до самого останнього фрагмента. Ну що ж — на те він і пазл. Захопливе, моторошне, добротне чтиво з геть несподіваним фіналом від визнаного майстра жанру трилера Франка Тільє.


821

Ф 22

«Спитай у пилу» – класика американської літератури й найвідоміший роман Джона Фанте. Це історія про Артуро Бандіні – молодого хлопця, що поневіряється у Лос-Анджелесі часів Великої депресії з надією стати письменником. На шляху до визнання Артуро закохується в Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним норовом, яка стала для нього і музою, і гірким нещастям…