четверг, 25 февраля 2021 г.

"БОЯРИНЯ" ЛЕСІ УКРАЇНКИ (МАТЕРІАЛИ НАДАНІ ПОЛТАВСЬКИМ ОФІСОМ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО ВІДДІЛУ УІНП)

Віра Мелешко, завідувачка кафедри української літератури Полтавського національного університету імені В. Г. Короленка, кандидат філологічних наук (для Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті)

«Та й осоружна ж ся мені Москва!»

Україна – Московія: протиставлення двох світів

у забороненій в СССР драмі «Бояриня» Лесі Українки

 


Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) – поетка, прозаїкиня, драматургиня, перекладачка, публіцистка, літературознавка, активна громадська діячка кінця ХІХ – першого десятиліття ХХ століття. 150-річчя від дня її народження з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно з Указом Президента відзначається на державному рівні. Єдина п’єса з історії російсько-українських стосунків
 «Бояриня» була написана Лесею під час лікування в Єгипті у 1910 році, а опублікована вже після смерті авторки у 1914-му.А  вперше театральну постановку «Боярині» зробив театр Миколи Садовського у тодішній тимчасовій столиці Української Народної Республіки (УНР)  - Кам’янець-Подільському, де перебував Уряд УНР. Прем’єру  1919 року відвідали більшість членів Директорії УНР та очільників   тодішньої України на чолі із Симоном Петлюрою.

 

Аристократка й лицареса


Її національну свідомість  визначила передовсім родина: мати Олена Пчілка (Ольга Косач), відома письменниця, перекладачка, фольклористка, діячка старогромадівського руху; батько Петра Косача,
активний член київської Старої Громади; дядько Михайло Драгоманов, науковець, публіцист, педагог, визначний український громадсько-політичний і культурний діяч. На думку Івана Дзюби, «Лесі Українці не довелося, як багатьом українським поетам і до, і після неї, манівцями йти до України, самотужки відкриваючи її для себе. Родина й інтелігентне патріотичне оточення дали їй не лише знання про Україну, а й усвідомлення своїх обов’язків щодо неї. А особливості емоційної вдачі майбутньої поетки зумовили поєднання і взаємопосилення розуміння України і почування України. Для неї ніколи не стояло питання: жити для України чи якось інакше? Стояло тільки питання: що і як робити для України?».

Леся Українка – людина чину; її дією для України й заради України було письменство. Для Оксани Забужко Леся – аристократка й лицареса; а ще, каже сучасна публіцистка, «… видатнішої жінки в європейській жіночій літературі ХХ століття не було. Революційнішої, ніж авторка «Кассандри» і «Камінного господаря», не було».

Справді, письменниця-ювілярка власне своєю драматургією утвердила себе в культурно-мистецькому просторі не просто тривко, а навіки. З-поміж значного числа різножанрових драматичних творів виокремлюється «Бояриня» (1910 рік; написана в єгипетському місці Гелуан (Хельван)), словесне полотно, яке так довго йшло до читача, критика, глядача.

Леся Українка «свідомо розділяє культуру російсько-московську і нашу європейсько-українську»


Ці слова належать  історику А. Семенюку. Справді, «Бояриня»  засвідчує історичну свідомість та дослідницьку зрілість письменниці, які безпосередньо представлені в у багатьох наукових і публіцистичних працях. Наприклад, у брошурі «Яке наше життя під московськими царями». Авторка прагла з’ясувати причини втрати української державності, засуджувала прояви національної пасивності, зради, натомість рішуче боролася за національну та культурну самостійність України.

«Бояриню» вперше надрукували лише по смерті авторки, у 1914 році, в часописі «Рідний край» (№ 1-6), який тоді видавала Олена Пчілка. Удруге твір, уже окремою книгою, побачив світ у 1918 році в Єкатеринославі (нині м. Дніпро). У 1923 році «Книгоспілка» (Київ) розпочала «повне» видання творів Лесі Українки. У 4-ому томі (усього – 7) поміж драматичних творів вміщено «Бояриню». У 1927 році таж «Книгоспілка» готувала видання 12-томного зібрання творів письменниці. У 8 томі надруковано драму та рецензію на неї неокласика М. Драй-Хмари. Це востаннє, коли «Бояриню» згадували поміж літературної спадщини поетеси. Після цього – 60 років мовчання: драматична поема «Бояриня» не афішована, не друкована, не аналізована.

У 1989 році харківський журнал «Прапор» (нині «Березіль») видрукував за рукописом, який зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України, драматичну поему «Бояриня». Микола Жулинський у статті, уміщеній у цьому ж числі, зазначає, що Леся Українка «на складній історичній ситуації зуміла створити психологічно переконливу, правдиву драматичну колізію, яка заслуговує на нашу читацьку увагу, на детальніше, всебічне вивчення і на сценічне втілення».

Літературознавці стверджують: поема акумулювала велику аналітичну працю мисткині над козацькими літописами, зокрема Самійла Величка, історичними монографіями М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського, Олександри Єфименко та «сконцентрувала в собі основні національно-визвольні ідеї письменниці» (Юлія Багаліка).

Ідейно-тематичне ядро твору Лесі Українки – «неволя України під Москвою» (Ю. Ковалів). Авторка звертається до доби Руїни, цього трагічного етапу української історії від 60-х років ХVІІ до початку ХVІІІ ст., точніше до показу людини доби національної катастрофи. Один із найавторитетніших дослідників поеми «Бояриня» М. Драй-Хмара зауважував: Лесі Українці добре була відома психологія людей, що жили після розгрому, «на руїнах».

«І просвітку нікому не дають
московські посіпаки!» :
Леся Українка про контраст двох світів

Більшість драм геніальної письменниці («В катакомбах», «Кассандра», «Лісова пісня» тощо) побудовані на протиставленні двох світів. У випадку «Боярині» можна спостерегти контрастність українського та московського. Перший (український) світ – виразний, світлий, розкутий. Другий (московський) – тьмяний, сірий, рабський і деспотичний.

Так само події протікають у двох точках: Україні та Московії. У першій дії Олекса Перебійний запросив у гості сина загиблого побратима, московського боярина Степана. Той закохується в Оксану, доньку Олекси, й невдовзі одружується з нею. Та для авторки важливим є не зовнішня дія, а ідеологічна, яку авторка розкриває, наприклад, через полеміку між Степаном, Олексою та братом Оксани Іваном:

«С т е п а н

На раді Переяславській мій батько,

подавши слово за Москву, додержав

те слово вірне.

І в а н

Мав кому держати!

Лихий їх спокусив давати слово!

П е р е б і й н и й

Тоді ще сину надвоє гадалось,

ніхто не знав, як справа обернеться…

а потім… присягу не кожен зрадить…

І в а н (іронічно)

Та певне! Краще зрадити Вкраїну.

С т е п а н (спалахнув, але стримався)

Не зраджував України мій батько!

Він їй служив з-під царської руки

не гірш, ніж вороги його служили

З-під польської корони.

І в а н

Та, звичайне,Однаково, чиї лизати п’яти,

Чи лядські, чи московські!..».

Боярин Степан виправдовується: «тут люди мстиві, перед ними треба гнути спини, інакше московські воєводи зігнуть в Україні у три погибелі родину нашу».Чи полегшує таке приниження українців у Москві життя земляків на батьківщині? Гість з України розповідає:
«Та там такі напасті, що крий Боже!
І просвітку нікому не дають
московські посіпаки! Все нам в очі
тією присягою тичуть…»
На заувагу Степана, що «присяга таки велика річ», гість запитує як звинувач:
«Чому ж вони сами забули Бога?».

Сутність Степана та подібних до нього дуже влучно визначив Михайло Драй-Хмара: вони «виконували ролю зрадників української національної справи». Антиподом Степанові у драматичній поемі є Іван, який помічає несумісність України та Московії,. Той же Драй-Хмара вважає: Іван – це та частина українців, яка «рвалася до боротьби, за суверенітет української державності» і яку майстерно відтворила Леся Українка. Степан – Іван, Степан – Оксана – своєрідне авторське протиставлення, яке дозволяє читачеві дійти висновку: Степан – той, хто втратив свою ідентичність, понадившись «на соболі московські…».

У «Боярині» також помічаємо, що контрастність  «звичаїв, життєвих принципів та устремлінь рідного головній героїні поеми середовища та Московщини, куди волею обставин потрапляє Оксана» (В. Калашник), подано на широкому побутовому тлі. Впадає в око відтворення жіночого мисткинею вбрання українки й московитки. Авторка згадує елементи нашого національного вбрання: кораблик, шнурівка, кунтуш, сукня, намітка, намисто тощо. Оксані не подобається одяг, що його мусить носити в Москві як бояриня: «Та ще дівочий / той шарахван неначе б форемніший, / а що жіночий, то такий бахматий, / та довгий-довгий, мов попівська ряса! / Аж сумно, як се я його надіну? / Ото й на голову такий підситок / надіти треба? Зап’ясти обличчя?».

Найважче Оксані-українці сприймати обмеження її свободи тут, у Московії. «Та йУдома вона «перша братчиця в дівочім братстві», «у першій парі корогву» носила; втручається в розмову чоловіків («Я тільки правду мовлю…»), виходить на побачення до милого. У чужому краї – повсюдно заборони. Так, при появі Степана з боярами мати-секруха забирає Оксану з хати, попереджаючи: нема «тут звичаю з чоловіками / жіноцтву пробувати при бесіді». Дивним для українки є те, що закоханим не дозволено бачитися до одруження. Оксана згадує своє стосунки з Степаном після заручин: «Я ж, було, щовечір / виходжу до нього на розмову».

Оксана протестує проти нищення її та чоловіка Степана як особистостей: «А що ж? Хіба я тут не як татарка сиджу в неволі? / Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану, мов хану? / Скрізь палі, кунчуки… хлопів продають…Та й осоружна ж ся мені Москва.».


Два менталітети, дві культури, два світи правил та традицій протиставлені в Лесиній «Боярині». Воля, рівноправність жінки і чоловіка, повага до людини, національно-визвольна боротьба – це Україна. Холопство, глумління над особистістю, побутовий деспотизм – це Московія. Так побачила їх геніальна поетка, яка «Бояринею» виступила проти приниження людської та національної гідності Московською державою.




ДІЗНАЙТЕСЯ ЯК ВШАНОВУЮТЬ ПАМ'ЯТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ НАШІ КОЛЕГИ З ВОЛИНСЬКОЇ ДОУНБ ІМЕНІ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ, м. ЛУЦЬК


 

среда, 24 февраля 2021 г.

ПРАЦІВНИКИ ВІДДІЛУ АБОНЕМЕНТА ПРОВЕЛИ ОНЛАЙН-ПРЕЗЕНТАЦІЮ ВІДЕОПРОЄКТУ «ЛЕСИНЕ СЛОВО Й СЬОГОДНІ ЛУНАЄ: ВІДЕОЧИТАННЯ»

 


24 лютого, напередодні дня народження видатної української поетеси Лесі Українки, працівники відділу абонемента провели онлайн-презентацію відеопроєкту «Лесине слово й сьогодні лунає: відеочитання».

Завдяки тому, що презентація відбувалася на онлайн-платформі Bigbluebutton до заходу змогло долучитися широке коло учасників. Посилання на запис онлайн-презентації подано нижче.

https://ws.library.pl.ua/playback/presentation/2.0/playback.html?meetingId=4e25de063dc963f8fa7d74f59318d0a9656b46a1-1614159295436

Учасники відеопроєкту, які змогли бути присутніми на презентації особисто, поділилися своїм досвідом співпраці з Бібліотекою. Серед них:

Оксана Кравченко – письменниця, член національної спілки журналістів України та Міжрегіональної  спілки письменників України.

Марина Зінюха –  начальник відділу зв'язків з громадськістю УПП в Полтавській області;

Олег Пустовгар регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області;

Жучков Дмитро – учень 7-го класу Полтавської загальноосвітньої школи № 37.

Головна бібліотекарка відділу краєзнавства Ганна Дідусенко зробила повідомлення про перебування Лесі Українки в Полтаві у 1903 році.









Змістовною і цікавою була розповідь Євгенії Олексіївни Євтушок, заступника директора з наукової роботи Волинської ДОУНБ імені Олени Пчілки, міста  Луцька.

Пані Євгенія розповіла про те, які  заходи з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки вже відбулися і відбуватимуться 25 лютого на батьківщині поетеси і  які з них ініційовані та реалізовані саме Волинською ДОУНБ імені Олени Пчілки.

Ольга  Володимирівна  Красюк, директор  Комунального закладу  "Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки" Гадяцької міської ради розповіла присутнім про урочистості які відбуваються і відбуватимуться завтра з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки в Гадячі, і про те, що робить бібліотека для вшанування пам’яті великої поетеси, чиє ім’я вона носить.

Гадяцькі бібліотекарі  наскільки багато роблять для вшанування пам’яті Лесі Українки, що розповідь пані Ольги, яка супроводжувалася цікавою презентацією, була насиченою та емоційною.

Звичайно відеочитання «Лесине слово й сьогодні лунає», презентація яких стала приводом для нашої  онлайн-зустрічі є лише малесенькою краплею у величезному потоці всенародної шани видатній українці. Але нам дуже приємно, що вони сприяли цікавому і змістовному спілкуванню між земляками видатної поетеси, які проживають на Волині і Полтавщині.

Додам, що подібні проєкти, більше чи менше масштабні, створюються у багатьох бібліотеках україни. Про це писали у чаті наші колеги. Пропонуємо переглянути естафета Нехворощанської громади "ЧИТАЄМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ (до 150-річчя письменниці), яка була ініційована І біліотекарем Соколовобалківської бібліотеки Нехворощанської ОТГ.

https://www.facebook.com/Nehv.gromada.official/videos/3902503956459159



 

 

вторник, 23 февраля 2021 г.

ПРДОВЖУЄМО РОЗПОВІДАТИ ПРО НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО ФОНДУ ВІДДІЛУ АБОНЕМЕНТА


821

Г15

Робін отримує загадковий пакунок - і з жахом виявляє, що невідомий лиходій надіслав їй відрізану жіночу ногу. Її шеф, приватний детектив Корморан Страйк, не настільки вражений, але стривожений не менше за неї. В його минулому є четверо людей, які винуватять Страйка за свої біди і які здатні на такий моторошний злочин.

Поліція зосереджує увагу на одному з них, але Страйк не впевнений, що це саме він, тож їм з Робін доводиться взяти справу у свої руки й поринути в темний і збочений світ трьох інших підозрюваних. Але страхітливі події не припиняються, а час невідворотно спливає...

 

Роберт Ґалбрейт - псевдонім Дж. К. Роулінг, уславленої авторки "Гаррі Поттера". Всі чотири романи про приватного детектива Корморана Страйка очолювали списки міжнародних бестселерів, а також лягли в основу телевізійного серіалу від ВВС.

"Ви не зможете заснути всю ніч". - Обзервер "Страйк і Робін притягальні як ніколи". - The New York Times "На фанатів відважного дуету чекає справжній шок". - The Daily Telegraph.


821

Г 31

Розповідь про маленьку дівчинку, в якої померла мати і яка всю свою любов віддавала кішці. Але кішка її загинула. І дівчинка не знає, як буде жити без неї... Ця книжка про те, як важко жити і маленькій, і дорослій людині без доброти і співчуття, а також про любов і вірність. Тільки любов здатна сотворити чудо, чиста, щира любов, яка може перемогти навіть смерть.



"Від автора світових бестселерів!  "У світі продано понад 300 мільйонів примірників книг Джона Ґрішема! «Книги перекладено понад 40 мовами! "9 романів Ґрішема вже стали блискучими фільмами за участі відомих голлівудських акторів! "Джон Ґрішем увійшов до списку найоплачуваніших письменників за версією журналу Forbes!

 

821

Г 85

"Розплата" - найпотужніший, найдивовижніший і найнапруженіший з його трилерів на сьогодні!

Жовтень 1946р., Клентон, штат Міссісіпі

Піт Беннінґ був найлюбішим сином Клентона, що в штаті Міссісіпі: відзначений нагородами герой Другої світової, голова визначної родини, фермер батько, сусід і вірний парафіянин методистської церкви. Та одного прохолодного жовтневого ранку він поїхав до міста і вчинив нечуваний злочин. Шерифові, юристам, судді, присяжним і рідним Піт сказав про нього лиш одне: "Мені нема чого сказати". Він не боявся смерті і власні мотиви був готовий забрати з собою в могилу.

У важливому романі, не схожому на все, що він писав раніше, Джон Ґрішем влаштовує читачеві неймовірну мандрівку з американського Півдня часів сегрегації до філіппінських джунглів під час Другої світової, зі сповненої таємниць божевільні до клентонської судової зали, в якій адвокат Піта відчайдушно намагається його врятувати. "Розплата"нагадує про найкращі традиції оповідей у жанрі південної готики.

Джон Ґрішем - відомий американський письменник, автор романів-бестселерів у жанрі юридичного трилера.

 "Детектив, судова драма, родинна сага… "Розплатою" Ґрішем доводить, що він не пересічний автор трилерів. Більшість присяжних подумає, що адвокат тут роз'яснив свою позицію". - USA Today

 "Ґрішем вдається до спритного бунтарства: як заголовок, так і фінал "Розплати" торкаються проблеми расових норм й штаті в новій манері, неприємній і приголомшливій". - Нілі Такер у The Washington Post

 "Захопливому військовому роману Ґрішема не бракує ані амбітності, ані масштабу, та загалом бракує іскри уяви, що приправила б його сторінки". - Kirkus Reviews.


821

К41

Ден і Сільві — парочка, що вирішила урізноманітнити свій шлюб, додавши до нього сюрпризів. Та натомість подружжя отримало потрясіння, що змінило їхнє життя... Ця книжка про: шлюб, кохання, секс, сюрпризи, потрясіння, сексуальну спідню білизну, Баттерсі-парк, батьків, смерть, життя, давніх друзів, нових друзів, непорозуміння, страх і сміливість. Вона змусить читача сміятися і плакати.

 


821

М 80

Лорел — талановита уславлена акторка, чиє життя тривало без потрясінь і таємниць. Але майже пів століття тому Лорел стала свідком моторошного злочину: на власні очі бачила, як її мати Дороті встромила ніж у незнайомця. Поліція визначила, що то був самозахист. Але дівчина відчула, що за цим криється якась таємниця, тож Лорел на тривалий час заховала її глибоко в серці. І ось, коли Дороті близька до смерті, донька наважується дізнатися материну таємницю. Сплутані спогади Дороті та власне розслідування Лорел відчиняють портал у минуле: дають змогу збагнути, що саме сталося в Лондоні за часів Другої світової війни. У міцно сплетених долях трьох молодих людей — Дороті, її нареченого Джиммі та Вів’єн — сховано відповіді на всі запитання.


821

П27

«Саботаж» — третій роман шпигунської трилогії Артуро Переса-Реверте про агента таємної служби генерала Франко. Неперевершений Фалько отримав нове завдання. Цього разу він вирушає до Парижа, міста кохання, мистецтва і Пікассо. Великий художник працює над «Гернікою», намагаючись встигнути до Всесвітньої виставки. Однак Фалько має щодо цього інакші плани.



821

Т40

Ілан і Хлоя — гравці із досвідом, у яких позаду чимало успішно пройдених квестів. Та цього разу на них і ще шістьох учасників чекає «Параноя» — напівмістична гра, до якої спробуй ще втрапити. Гонитва за призовими 300 000 євро відбуватиметься у будівлі покинутої лікарні для душевнохворих. Доволі швидко ігровий простір перетвориться на жахливу реальність. Повна картина залишиться неясною до самого останнього фрагмента. Ну що ж — на те він і пазл. Захопливе, моторошне, добротне чтиво з геть несподіваним фіналом від визнаного майстра жанру трилера Франка Тільє.


821

Ф 22

«Спитай у пилу» – класика американської літератури й найвідоміший роман Джона Фанте. Це історія про Артуро Бандіні – молодого хлопця, що поневіряється у Лос-Анджелесі часів Великої депресії з надією стати письменником. На шляху до визнання Артуро закохується в Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним норовом, яка стала для нього і музою, і гірким нещастям…



пятница, 19 февраля 2021 г.

Поради літературного сомельє


 

У ВІДДІЛІ АБОНЕМЕНТА ЗНОВУ ПОПОВНЕННЯ ФОНДУ. КНИГИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ АВТОРІВ

Перша публікація на нашому блозі з'явилася у кінці 2019 року. У ній мовилося про гарну ісландську традицію Jolabokaflod (книжковий потоп). Мабуть та публікація була знаковою для відділу абонемена, бо у нас справжній книжковий потоп. До нас надходять чудові новенькі книжечки.

17 лютого ми  знову отримали 203 нові книги. Це різножанорова сучасна художня українська та світова література. Ми розкажемо лише про деякі з отриманих книг, а за рештою, не менш цікавих видань, приходьте до нашого відділу. НЕ БАРІТЬСЯ.


821(477)

Б 40

 

Воля чи доля? Широкий шлях чи дуля в кишені?.. Українофільський карантин чи українофобський бенкет? І як, трясця його матері, жити: «по-нóвому» чи ж таки «по-новóму»?! Малоросія чи Україна? Вічне роздоріжжя та наріжна, як каже один мудрий чоловік, каменюка українського Фауста... З висоти пташиного польоту й із запічка — МИ у всій красі.


ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЦІЄЇ КНИГИ ВІДБУЛАСЯ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ УНІВЕРСАЛЬНІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО.




821(477)

Б 73

 Молода жінка Ялинка живе у двох вимірах: в одному вона заміжня, в неї син Бо і чоловік Алекс. В іншому в неї є коханий чоловік на ім’я Птах і донька Мія. Яке життя справжнє? Чи дійсно кохання вміє рятувати, лікувати і долати усі перешкоди, навіть тоді, коли здається що зміни неможливі?

Ця книжка повертає віру в те, що справжнє кохання існує.

 Відгуки на сайті Видавничого дому Кондорд.



821(477)

Г 70

 Любов, політика, пристрасті і пригоди у XVIII столітті на українських землях. І в центрі всіх перипетій — русинська, а отже українська княгиня Ізабелла Любомирська з волинського роду Чарторийських. Цю реальну жінку, надзвичайно заможну, відому на всю Європу сучасники називали «Блакитною маркізою». Однак вона не лише диктувала моду у величезній країні — Речі Посполитій, а й була дуже активним політичним гравцем. Інтригами своїми вона боронила землі волинських шляхетних родів. Усі головні герої книги Анни Гороженко «Воля Ізабелли» — реальні персонажі. Серед них — монарх Станіслав Понятовський, авантюрист Джакомо Казанова, брат французького короля герцог Конде, генерал російських військ Олександр Суворов. Їх усіх об’єднала жінка. Княгиня Любомирська опиняється в центрі політичної боротьби, військового конфлікту, а головне — їй випадає розкрити загадку давньоримського артефакту — голки богині Кибели. Римські патриції вірили у силу темної богині забезпечувати державність і процвітання. Божественний символ — голка Кибели, здавалося, був утрачений назавжди. Та звістка про те, що він насправді опинився у руках одного із польських шляхтичів, спричиняє полювання за магічним артефактом. То до кого ж він урешті-решт потрапить — до української княгині, до масонів чи до бунтівного католицького єпископа?



821(477)

Г 84

 «Юра» є сіквелом, тобто незалежним продовженням роману «Клавка» (2019), який став національним бестселером і найкращою книгою Форуму видавців 2019 року у жанрі прози. Марина Гримич — авторка більш як 20 різножанрових романів, член Національної спілки письменників України та Українського ПЕН. Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра — студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець — потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, — з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого, — світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.


821 (477.57)

З 31

 «Цуцик» Віталія Запека — безсумнівно, подія в сучасному літературному житті. І не лише тому, що роман до болі правдивий, бо за плечима автора — три роки російсько-української війни. На відміну від «окопної» прози, це перший справді АНТИВОЄННИЙ роман про події на Сході. Написаний Людиною, якій до болю те, що стільки років відбувається на Донбасі.

Написаний просто і страшно, від імені собаки, але про людську породу. Не про «укрів» та «сепарів» — про людей.


ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЦІЄЇ КНИГИ ВІДБУЛАСЯ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ УНІВЕРСАЛЬНІЙ НАУКОВІЙ БІБЛІОТЕЦІ ІМЕНІ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО.


821(477)

К 27

Середина XVIII століття. Кривава м'ясорубка Гайдамаччини безжально перемелює хребти людських доль. В її шестерні потрапляють всі — від шляхтича до селянина. І от під час жорстокого наскоку розорений ще один хутір. Вирізані ледь не всі його мешканці — старі й малі. Юна дівчина дивом уникнула смерті, але стає гибеллю для тих, хто забрав життя її рідних. У гонитві за помстою, що розтягнулася на сімнадцять років, вона стирає з лиця землі і добрих, і лихих, і винуватих, і невинних. Та врешті закам'яніле серце має заспокоїтися: вдова натрапляє на слід останнього вбивці, але й тут доля вирішує зіграти з нею злий жарт... Для поціновувачів якісного історичного детективу.

821(477)

Л 34

 Кохання, що не вбила навіть смерть Хотинською фортецею блукає примара, її розділена душа не знає спокою вже майже чотири століття. Чи вдасться їй зібрати всіх учасників давньої трагедії, щоб нарешті винести кожному з них справедливий вирок? А чи зможуть стати щасливими ті, хто в попередньому житті накоїв стільки лиха й завдав стільки страждань іншим? І чи на такі пригоди сподівалася студентка Діна, мріючи про незабутні канікули? Сюжет історії, у канві якої тісно сплетене сучасне й минуле, захопить уже з першої сторінки й гарантовано залишить приємний після смак після того, як перегорнете останню.


821(477)

М 29

 

Комплект з 4-х книг

"Очима яструба". 1788-1789 роки. Правобережна Україна – Польща – Німеччина – Париж – турецька фортеця Хаджибей. Такий несподіваний маршрут випав на долю п’ятнадцятирічного Гната Дорошенка, нащадка славного українського гетьмана. А почалось усе з болота, в якому ледь не втонув ясновельможний пан Анджей, господар села Ольшанки, де жила Гнатова родина. Козачком їде хлопець до палацу магната. А там його несправедливо звинувачують у крадіжці коштовностей. Уже кат заніс сокиру над правицею нещасного. Невже хлопцеві відрубають руку, і він ніколи не напише портрет свого кумира – отамана Антона Головатого? Чим справа закінчиться, добре знає біла ворона. А весільний кортеж польського магната чимдуж мчить до Парижа, де на пана чекає дуель. Гнат поспішає на порятунок. Але як не загубити слід? На такий випадок є яструб. Козак-характерник навчив хлопця перехоплювати погляд птаха і бачити на 30 кілометрів навкруги. Тому вперед. Тільки чи встигне юний рятувальник? Події напередодні Великої французької революції змушують пана Анджея залишити Париж, а Гната повернутися на батьківщину. Нові мандри з чумаками на південь, гарячі битви у степу козаків з ординцями і, нарешті, юнак бере участь у штурмі турецької фортеці Хаджибея, де згодом постане славетна Одеса. Що чекає на Гната: переможна вікторія чи підступна куля? А, може, перше кохання? Усі таємниці розкриються, коли ти прочитаєш цю захопливу пригодницьку повість.

"Крилатий лев". 1789-1790 роки. Головний герой повісті шістнадцятирічний Гнат Дорошенко після успішного штурму фортеці Хаджибея готується до нової битви під міцними стінами Акермана. Кожен день наповнений пригодами і дружбою з юною венеціанкою. Орнелою, яку хлопецьврятував від смерті у турецькому полоні. Над хвилями Чорного моря здіймає вітрило піратське судно. Капітана не цікавлять фортеці, він хоче викрасти юну італійку, щоб отримати за неї великий викуп. Вчасно на коні з‘явився юний козак, але чи встигне він домчати з дівчиною до воріт? Кулі вже летять навздогін. Фортеця Акермана здалася. Але чумакувати Гнатові не довелося. Орнела умовляє хлопця і його старшого товариша, чумака-велетня Тараса Дві Спини супроводжувати її до Венеції. Так починаються італійські пригоди наших героїв. Гнатко розвиває свій талант художника, а Тарас стає улюбленцем місцевого населення. Жахлива пожежа 1790 року нафтових сховищ охопила вогнем весь острів-гетто єврейських поселенців. Гнат разом з іншими чесними містянами поспішив на допомогу постраждалим. Але зовсім іншими були плани у грабіжників, з якими перетнувся шлях юного Дорошенка. Хто вийшов переможцем у запеклому двобої, як і про інші пригоди, читач дізнається швидко, бо події у повісті пролітають, наче Крилатий Лев – символ Венеції.

"У тіні змії".1791 рік. Знаменитий Венеціанський карнавал. Не для всіх він радісна подія. Ось йде по канату молода жінка. Вона не циркачка. Шлях над прірвою – це її покарання. Внизу готові спіймати її наш герой Гнат Дорошенко і його друг Тарас Дві Спини. Скориставшись їх відсутністю, підступний пірат Добрий Антоніо викрадає юну Орнелу. Починається погоня в Адріатичному морі. Не остання. Сімнадцятирічний Гнат отримує завдання повернути до Венеції древню єврейську тору – дорогоцінний сувій, який вивезли до єгипетської Олександрії. Але пошук тори призводить до подорожі по Нілу, де невідомо, хто більш небезпечний: крокодили, бегемоти чи місцеві правителі. Свої підступні плани і у команди пірата Доброго Антонія. Після пригод у пустелі вони сходяться біля стін головної християнської святині Єгипту – храму Святої Катерини. Кому дістанеться древня тора, до кого буде прихильна Меретсегер, богиня-змія? По дорозі до дому, де лагідні хвилі Середземного моря пестять береги Криту, на Гната чекає випробування у знаменитому лабіринті, де за легендою жило чудовисько з головою бика Мінотавр. Всі таємниці острова ви розгадаєте разом з героями повісті.

"Агатові таємниці". 1791 рік. Сицилія – Сардинія – Валенсія – Венеція – Франкфурт-на-Майні – турецька фортеця Ізмаїл. Шлях, яким доведеться пройти нашому герою сімнадцятирічному Гнату Дорошенку і його друзям. Дорога до Венеції спочатку привела їх до Сицилії, де відбувається виверження вулкану Етни, а потім до Сардинії і схованих там скарбів. Погоня за піратами закінчується в іспанському місті Валенсії, де у храмі зберігається священна агатова чаша Грааля. Саме тут відбувається останній бій Гната і його запеклого супротивника пірата Доброго Антонія. Чим він закінчиться, читач узнає, коли дійте до половини книги. Та на цьому не закінчаться пригоди друзів. На них чекають несподівані зустрічі з геніями-сучасниками: композитором Вольфгангом Амадеєм Моцартом і письменником Йоганном Вольфгангом Гете. А на коронації імператора Священної Римської імперії у Франкфуркт-на-Майні юнак здійснює черговий героїчний вчинок. Давши клятву коханій Орнелі повернутися,Гнат Дорошенко поспішає до своїх побратимів, де в гирлі Дунаю козаки готуються до штурму турецької фортеці Ізмаїла.


821(477)

Р 64

 Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі. Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі. Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й мучаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття». Діють за честю й обов’язком, враз ставши воїнами. Для них навіть куля собі в лоб – зрада товариша. Вони приречені вистояти і бути. Ідуть за своїми чоловіками – волонтерити. Йдуть на лінію вогню, бо так каже сумління. Намагаються зберегти все українське за розмежувальною лінією, щоб було чим зустріти своїх хлопців, коли повернуться. Не можуть виборсатися з пострадянщини, ніби їх обминув час. Ніби ховаються від часу. Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проникливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.


821(477)

С 79

 Роман Стех – львів’янин, спеціаліст із програмного забезпечення, а ще – затятий фанат детективного жанру. Тож узявся заповнювати нішу сучасного українського детективу, у якій іще доволі місця. «Дідько знає його» - дебютна робота Романа Стеха. Без нафталіну та із шармом Західної України.

Четверо друзів вирішують разом трохи розвіятися і разом провести погожий літній вікенд у мальовничих Карпатах. Дібравшись уночі до першої-ліпшої гостини, хлопці залишаються на ночівлю. І все б нічого, аби один із друзів не надибав у шухляді знахідку, яка призначалася не для них... Коли наступного дня за загадкових обставин гине володар знахідки, головний герой Нестор вирішує пролити світло на цей загадковий предмет і незбагненні події, але потрапляє у таку круговерть, де вервечкою трапляються нещасні випадки, викрадення й містика, що ледве залишається живий, адже таємниця пов'язана не лише з олігархічними і високопоставленими особами, у справі фігурує оберіг-сварга, що сягає корінням у саме серце трипільської культури. Книга Романа Стеха написана у жанрі сучасного детективу, змушує читача постійно перебувати у напрузі разом із головним героєм, шукаючи відповіді на багато запитань. Це не лише детектив, адже автор, вимальовує сюжетні лінії багатьох персонажів, застосовує психологічні прийоми з точки зору хлопчини-гуманітарія. Тому, мабуть, герой такий близький кожному, а книгу читаєш на єдиному подисі. Навіть не проявляючи до героя особливої симпатії мимоволі починаєш перейматися і мізкувати над шаленими подіями разом із ним, намагаючись підказати, хто ж справжній лиходій.


821(477)

У 89

 Осінні ілюзії Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років минулого століття після розпаду Радянського Союзу.



821(477)

У 89

 

Ця книга — розповідь про такі одвічні й людські почуття, як дружба, любов, честь, справедливість. Події розгортаються в Україні та за кордоном у 2013 році. Молоді люди, котрі пройшли бурхливі дев’яності роки, божевільні двохтисячні — з Помаранчевою революцією, кризами і вічними обіцянками покращення, опиняються перед вибором: боротись чи опустити руки перед катком владного свавілля. Свавілля, яке проникло в усі сфери суспільства – від правоохоронних органів до парламентських посад. Активні, успішні, працьовиті чоловіки, ровесники Незалежності, кидають виклик системі, що вже підходила до свого краю — осені 2013 року... Усе це відбувається на фоні загострених любовних почуттів, сценографій найпрекраснішого міста світу — Києва, «маленького Парижа» — Львова, фантастичних ірландських кліфів, неймовірних панорам польських Бескидів. Вони борються і перемагають, люблять і зазнають невдач, та не втрачають головного — духу свободи та відчуття дружнього плеча. Книга написана живою мовою, читається легко, на одному диханні.


ПРО АВТОРА

Сергій Ухачевський за освітою вчитель української мови та літератури. Працював журналістом, продюсером, PR-консультантом, кризовим менеджером і сценаристом.

Має військовий досвід: у минулому — «афганець», пізніше — Майдан, АТО.

З першим його твором читачів познайомив літературний журнал «Тернопіль» у першій половині 90-х рр.

Сьогодні Сергій Ухачевський вже відомий читачам за своєю гостросюжетною соціальною прозою: романи й повісті «Пройдисвіти», «Пройдисвіти. Гра зі смертю», «Чужа гра», «Стіна» та «Осінні ілюзії». Він також є автором документальної книги «Киев бандитский. Динозавры отечественного рэкета», теле- та кіносценаріїв для телеканалів Discovery, National Geographic, Інтер, СТБ і кількох кінокомпаній.


821(477)

Я 62

 

Недарма кажуть, що письменник мимоволі може напророкувати долю собі чи іншим, а то й передбачити явища чи події... Назва презентації детективів, котра виникла в автора спонтанно й дещо виклично, інтригуюче, зненацька стала дійсністю, справжнім жахом і для нього, й для гостей дійства, серед яких подибуємо чимало відомих в Україні особистостей. Але «бібліотекарі знають усе», то ж у цій повісті, як і в попередній, Юлія Левицька — бібліотекарка й детектив — зуміє розплутати тугий вузол родинних взаємин і, звичайно ж, знайде вбивцю. Для широкого кола читачів.