.jpg)
Бібліотекарка відділу Тетяна Жучкова розповіла присутнім історію створення та традиції святкування Міжнародного жіночого дня. Також представила гостям книжкову виставку "Я -жінка! Я - весна! Я- мати!".
Всі отримали
задоволення від заходу. Сподіваємось на наступні поетичні зустрічі!
Пропонуємо вашій увазі
один з віршів Наталії Шляхової.
Святкуємо весну знову,
І сьогоднішня розмова
Піде весело і дзвінко,
Тож природно, все про жінку!
Хочу дещо вам сказати,
Нашим хлопцям нагадати:
Українськії жінки
Кращі в світі навіки!
Кароокі, чорноброві,
Мудрі, вірні та сміливі,
Сильні духом, ще й красиві,
Не плакучі, не ліниві.
З добрим гумором, як звісно,
Зліплені з пухкого тіста.
Хазяєчки-чарівниці,
Гарні пані, молодиці.
Нас і пестять, і кохають,
Пташечками величають.
Всяк буває: чемні, грізні…
Люблячі – ми пташки різні…
Жінки – ластівки – гарненькі,
Роботящі, чепурненькі.
У гніздечку завжди свято
І доглянуті малята.
От, зозулі – інша справа.
Йде про них недобра слава.
Егоїстки на віку,
Лише здатні на «ку-ку»!
Жіночки такі – лелеки
Заробляють десь далеко.
Та летять скоріш з чужини
В Україну до родини.
Є жінки – старі ворони,
Обговорять, що завгодно:
Куди, скільки, хто із ким,
Аж із дзьобу валить дим.
Ще буває жінка – пава,
Так, на вигляд гідна слави,
Доки гонор засюрчить
І вона не закричить.
Живуть собі горобчихи
Галасливі, як на лихо.
Стриб та стриб – маленька мірка
Вже своя – чужа квартирка!
У жінок є спільна вада,
Багатьох сорок бравада.
Без зупинки застрекочуть,
Нізащо вони не змовчать.
Є голубки білокрилі.
Для усіх привітні, милі.
Віддадуть останнє радо
Задля миру, щастя, ладу.
Жінки – жайворонки й сови, -
Всі знаходять спільну мову.
Чи вечірні, чи ранкові. –
Вони дивні, загадкові!...
Взагалі, в цім вічнім слові,
Жінка – скупчення любові.
Пташка Фенікс, скажу я
Друге то її ім’я! ...
Знов весна, жіноче свято!
Квіти, діти – пташенята.
Мудрість нашого буття,
Що під назвою «життя»!