ПОЕТИЧНА ЗУСТРІЧ "Я СИЛЬНА І СЛАБКА, Я - ЖІНКА..." (до Міжнародного жіночого дня)

 

                 9 березня у відділі абонемента зібралися поціновувачі поетичного слова.

 Поетка-аматорка Наталія Шляхова представила товариству свій літературний доробок. Полтавська поетеса зачитала вірші, які оспівують красу духовних цінностей жінки-українки, жінки-матері, глибоке почуття любові та сподівання на мир у нашій країні.

Бібліотекарка відділу Тетяна Жучкова розповіла присутнім історію створення та традиції святкування Міжнародного жіночого дня. Також представила гостям книжкову виставку "Я -жінка! Я - весна! Я- мати!".

Всі отримали задоволення від заходу. Сподіваємось на наступні поетичні зустрічі!

 

Пропонуємо вашій увазі один з віршів Наталії Шляхової.

     Жінка-пташка

Святкуємо весну знову,
І сьогоднішня розмова
Піде весело і дзвінко,
Тож природно, все про жінку!

Хочу дещо вам сказати,
Нашим хлопцям нагадати:
Українськії жінки
Кращі в світі навіки!

Кароокі, чорноброві,
Мудрі, вірні та сміливі,
Сильні духом, ще й красиві,
Не плакучі, не ліниві.

З добрим гумором, як звісно,
Зліплені з пухкого тіста.
Хазяєчки-чарівниці,
Гарні пані, молодиці.

Нас і пестять, і кохають,
Пташечками величають.
Всяк буває: чемні, грізні…
Люблячі – ми пташки різні…

Жінки – ластівки – гарненькі,
Роботящі, чепурненькі.
У гніздечку завжди свято
І доглянуті малята.

От, зозулі – інша справа.
Йде про них недобра слава.
Егоїстки на віку,
Лише здатні на «ку-ку»!

Жіночки такі – лелеки
Заробляють десь далеко.
Та летять скоріш з чужини
В Україну до родини.

Є жінки – старі ворони,
Обговорять, що завгодно:
Куди, скільки, хто із ким,
Аж із дзьобу валить дим.

Ще буває жінка – пава,
Так, на вигляд гідна слави,
Доки гонор засюрчить
І вона не закричить.

Живуть собі горобчихи
Галасливі, як на лихо.
Стриб та стриб – маленька мірка
Вже своя – чужа квартирка!

У жінок є спільна вада,
Багатьох сорок бравада.
Без зупинки застрекочуть,
Нізащо вони не змовчать.

Є голубки білокрилі.
Для усіх привітні, милі.
Віддадуть останнє радо
Задля миру, щастя, ладу.

Жінки – жайворонки й сови, -
Всі знаходять спільну мову.
Чи вечірні, чи ранкові. –
Вони дивні, загадкові!...

Взагалі, в цім вічнім слові,
Жінка – скупчення любові.
Пташка Фенікс, скажу я
Друге то її ім’я! ...

Знов весна, жіноче свято!
Квіти, діти – пташенята.
Мудрість нашого буття,
Що під назвою «життя»!

 Наталія Шляхова (2023 р.)