ПОЛТАВСЬКІ ДЕТЕКТИВИ: КНИГИ ОЛЕКСИ ДОНІЧА "ЕЛІКСИР БАГРЯНОГО КОЛЬОРУ" ТА АНДРІЯ КОКОТЮХИ "ВИГНАНЕЦЬ І НАВЧЕНА ВІДЬМА" : ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛАМБУР

 

КАЛАМБУР або ГРА СЛІВ — поєднання слів на основі їх багатозначності або співзвучності. У літературі постмодерністської доби каламбур стає одним із його визначальних художніх засобів, позаяк містить у собі настанову на незвичне, іронічне поєднання слів та, як наслідок, викриття нового змісту, зазвичай парадоксального характеру.

Походження цього слова пов'язують з іменем вестфальського барона Каленберга, який прославився при дворі короля Людовика ХІ постійними двозначними дотепами. Проте творення його жартів пов'язане було не з гострослів'ям, а з незнанням французької вимови. 

Барон просто перекручував слова, тому сміялися не з його жартів, а з безграмотного мовлення. Покаранням баронові стало нівечення його прізвища сучасниками, які, замість Каленберг, почали казати Каламбур. Так і виникло слово каламбур, яким ми послуговуємось нині. Пізніше при дворі Людовика XV майстром каламбурів визнали комедіографа Жоржа де Бьєвра.

Пропонований нами літературний каламбур не містить іронії, він скоріше є інформаційним. Але як і всі каламбури він ґрунтується на співзвучності тем: таємничі та моторошні детективні історії які трапилися в нашому місті у кінці XIX на початку XX століття.

 Приємного перегляду.