Українська жінка… Ніколи не була вона ні царівною, ні принцесою.
Зарання лиха історична доля поклала на неї важкий камінь і вимагала мужності за право жити. Під цією ношею вона разом з чоловіком створила, зберегла, як душу, передала дітям мову, пісню і пам’ять про чесний рід.
На українських землях щастя не проживало. Але у ХХ столітті почалося справжнє ходіння по муках. На території України відбувалися обидві війни і революція, громадянська війна, нищення культурних пам’яток, численні злодіяння проти народу – три голодомори, розкуркулення, репресії, депортації. Важко навіть збагнути, як у цьому вирі удалося вижити українській нації. Але таки вдалося, і багато в чому завдяки українським жінкам.
Сотні імен таких жінок загубились у пам’яті й злилися з іменем народу…
17 травня 2023 року у відділі абонементу згадували видатних українок під час альманаху «Народжені у вишиванці: українки в історії. ХХ століття».
Анна Шендрик, чарівна полтавка, авторка екскурсій Полтавою і Полтавщиною, власниця туристичного агентства «Феєрверк мрій», підготувала змістовну розповідь про жінок, які поклали своє життя на вівтар служіння Україні; про українок, чиї імена лише зараз повертаються з небуття.
Харитина Пекарчук – перша жінка, яка отримала військову нагороду. Дівчина брала участь в неймовірно тяжкому Першому зимовому поході Армії УНР. За цей похід була нагороджена орденом Української Народної Республіки «Залізний хрест», єдиним бойовим орденом Армії УНР.
Харитина Кононенко – засновниця та керівниця Червоного Хреста України на Волині, співзасновниця Союзу Українок Канади, учасниця Української національної секції Міжнародної Ліги миру і свободи; медсестра УПА, що порятувала тисячі життів; докторка філософії та економіки, журналістка, поліглотка (володіла французькою, німецькою, чеською, англійською мовами), публіцистка.
Галина В’юн – українська письменниця, громадсько-культурна діячка, авторка мемуарів, очільниця Товариства Червоного Хреста України на Полтавщині.
І якщо про Оксану Мешко – співзасновницю Української Гельсінської групи, «легенду дисидентського руху» – більшість із присутніх принаймні мали хоч мінімальну інформацію, то розповідь про її сестру Катерину – діячку ОУН, членкиню Української Головної Визвольної Ради – стала цілковитим відкриттям.
Як завжди, яскравим доповненням розповіді Анни Шендрик були вокальні виступи студентів та викладачів кафедри музичного мистецтва та хореографії НН Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Українські пісні у виконанні Руслана Христиченка, Віри Олефір, Карини Варфоломієвої, Богдана Кирпи, Єлизавети Мельник створили особливу барвисту палітру почуттів. Концертмейстери – Олена Пономаренко та Анна Єзерська.
Організаторка та ведуча заходу – Тетяна Гусар, завідувачка відділу абонемента.
Режисер, оператор – Тетяна Жучкова, бібліотекарка І категорії відділу.
Світлини – Ірина Науменко, головна бібліотекарка відділу.
Немає коментарів:
Дописати коментар