«Усі мої думки тобі, народе вільний,
І пісня серця, музика душі тобі!»
Ольга Кобилянська
Ольга Кобилянська (27 листопада 1863 р. – 21 березня 1942 р.) – непересічна постать в українській літературі. В житті вона шукала ідеал, боролася за свою людську гідність, за право розкривати й утверджувати власні духовні сили, служити своїм талантом людям.
Нелегкий був шлях, яким письменниця пройшла до свого народу, пройнялася його болями і надіями. Вона, долаючи зневіру, позбавлена особистого щастя, самотужки шукала стежки до свого знедоленого люду, щоб самовіддано, до останнього подиху служити йому. Свої мрії й поривання палкої душі Ольга Кобилянська виливала в літературних творах. Паперові виповідала письменниця найзаповітніше; сумніви, зневіра не раз бентежили душу, але не писати Ольга Кобилянська не могла. З кожним новим твором ширшає світогляд письменниці, глибше і глибше пізнає вона людську душу.
Відповіді на болючі питання навколишнього світу, на свої тривоги, сумніви письменниця шукає в книгах. Це – єдина розрада в її житті.
Для української літератури її творчість стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом. Кожен твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма їх називають енциклопедією жіночої душі. Героїні Кобилянської спрямовують свій погляд у чарівний світ музики, до сяйва далеких зірок, дикої краси природи. Коли читаєш її твори, починаєш разом з письменницею перейматися внутрішнім життям героїнь, захоплюєшся ними, сумуєш, радієш, співчуваєш... Але ніколи не залишаєшся байдужим!
Книжкову виставку підготувала Валентина Сагай, бібліотекарка І категорії відділу абонемента.
Немає коментарів:
Дописати коментар