Вечір-портрет «Незабутній полтавський характерник»

     23 січня 2025 року працівники відділу абонемента підготували для підопічних Горбанівського геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці вечір-портрет «Незабутній полтавський характерник», присвячений 125-річчю від дня народження Олександра Івановича Ковіньки, українського письменника -гумориста. 

    Витоки українського гумору сягають давнини. Здається, він з'явився на білий світ одночасно з першими українцями. Яскріє гумором усна народна творчість: безліч анекдотів, жартівливих пісень, коломийок,  каламбурів створив український народ. Дружня розмова  без жарту, що каша козацька без солі, юшка без приправи. 

    Саме звідси пішли в широкий світ спопеляюча сатира та іскрометний гумор Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Леоніда Глібова, Пилипа Капельгородського, Остапа Вишні. 

    До когорти відомих гумористів належить і наш земляк – велет українського гумору Олександр Іванович Ковінька.

     «Село Плоске… Рідне, миле село. У твоїй оселі під солом’яною стріхою я, одинадцятирічний сільський хлопчисько, вперше впізнав чарівну силу вогненної поезії геніального Тараса Шевченка».  Так згадував  гуморист про своє село, а сьогодні  ми згадуємо і пам’ятаємо його. Веселий дотепник в житті і творчості, Олександр Іванович мав дар Божий у душі – почуття гумору і глибинне чуття слова. Не покидало воно чоловіка ні в приємні, ні в гіркі хвилини. А в житті бувало всякого.

    Олександр Іванович Ковінька (справжнє прізвище Ковінько) народився на благословенній і родючій на гумористів Полтавщині, у с. Плоске,  у переддень XX століття (це за старим стилем, а за новим— 14 січня 1900 року) і цим самим, жартома кажучи, започаткував не лише своє народження, а й народження XX віку. 

    З дитячих літ спізнав  смак несолодкого сільського життя, прилучався до щоденних турбот хліборобів, засвоював їхню « просту» й соковиту, щедру на кмітливий жарт і неповторний дотеп мову. З часом усе це відгукнеться в його творах, позначених неповторними барвами й інтонаціями.

    Під час подій Української революції 1917-21 рр. Олександр Ковінько підтримував Директорію УНР, яку очолював ще один видатний полтавець – Симон Петлюра. Вступає у повстанський антигетьманський загін. В одній із сутичок повстанців,підтримуваних Директорією з одного боку і військовими частинами Німеччини та частин гетьманату Павла Скоропадського його схопили і віддали до військово-польового суду. Од вірної смерті юнака врятувало загальне повстання проти Павла Скоропадського. А згодом новий полон, російський,денікінський: у цю білогвардійсько-російську катівню потрапив разом з Володимиром Сосюрою. 

    Був секретарем сільради. Навчався на курсах інструкторів-лекторів ТСОАВІАХІМу, виступав з лекціями від цього товариства. 1926-28 навчався в Полтавському інституті народної освіти (заочно). Друкуватися почав 1926 р. — тоді з легкої руки Остапа Вишні в газеті «Селянська правда» була вміщена його гумореска «Містки та доріженьки». 

    Опублікував понад 30 книг сатири й гумору, серед них: «Ось не грайте на нервах...» (1958 р.), «Кутя з медом» (1960 р.), «Коти і котячі хвости» (1963 р.), «Новели про химери (1965 р.), «Чарівні місця на Ворсклі» (1968 р.), «І таке буває» (1972 р.), «Як воно засівалося» (1979 р.). Постійно друкувався в журналах «Перець», «Україна», «Прапор», «Жовтень», вміло відтворював смішне в побуті. Письменник виробив власний стиль неквапливої, іронічної, мудрої оповіді, побудованої на фольклорно-розмовній основі. 

    У Плосківській школі функціонує літературний музей Олександра Івановича Ковіньки, де зібрано багато книг з дарчими надписами, є серед них і книги, що  передала його дочка Ярина Маєвська. Іх використовують учні і вчителі для підготовки та проведення уроків з літератури рідного краю.

    Справедливо буде сказати: вся творчість Олександра Ковіньки  постає на грунті народного життя, її гумористично- сатиричний пафос – теж з витоків народних.

 Про непросту долю Олександра Ковіньки слухали присутні на заході, час від часу вкидаючи до розповіді  бібліотекарки власні спогади, роздуми.  Із великим задоволенням підопічні пансіонату слухали веселі та дотепні гуморески Павла Глазового у виконанні артиста-аматора Івана Кісенка.

    Активні та творчі мешканці пансіонату Василь Костюк та Віра Невмержицька майстерно читали гуморески Андрія Ковальова, Івана Нечитайла, Остапа Вишні.

    Наприкінці заходу звучали слова подяки від підопічних пансіонату за тепло посмішок, за приємну годину сміху та гумору.

    Захід провела провідна бібліотекарка Світлана Федорова.

  

Світлини – Валентини Сагай, бібліотекарки І категорії відділу абонемента.