ЖМЕНЬКА СМІХУ ВСІМ НА ВТІХУ: ГУМОРИНА-ОНЛАЙН

Перший день квітня – гарна нагода розважитися, підняти настрій, сформувати оптимістичний погляд на життя.

Адже 1 квтіня у світі відзначають День сміху або День дурня (April Fools’ Day).

Свято має тривалу історію. Існує версія, що його відзначали ще у Стародавній Індії та Стародавньому Римі. У ті часи з нагоди весняного рівнодення  влаштовували гуляння з жартами та витівками.

Ще одна гіпотеза пов’язує святкування Дня сміху з весняним рівноденням за Григоріанським календарем.

Як би там не було, але судячи з довжелезної історії свята можна зробити висновок про те, що почуття гумору та дотепний жарт є істотною ознакою Homo Sapiens.

Як припускають науковці, до України це свято прийшло з Німеччини, імовірно, на початку XVIII ст. Його називали ще брехливим днем або Марією-брехухою — одним із народних прізвиськ Марії Єгипетської — святої VI ст., день вшанування якої за старим стилем збігається з 1 квітня. Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити майбутнім чоловіком.

Тож долучаймося до чудової української й світової традиції!

А ми, працівники відділу абонемента, допоможемо вам в цьому, підготувавши онлайн-гуморину.

Хоча сьогодні столицею гумору в Україні вважається Одеса, але й Полтава не пасе задніх. Адже наші славетні земляки Остап Вишня та Олександр Ковінька є патріархами  українського гумору.

Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Закінчив початкову, потім — двокласну школу в Зінькові. Навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1907 р. Працював фельдшером: спочатку — в армії, а згодом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізни­ці. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав журналістську та літературну роботу. З 1919 р. почав писати фейлетони. Цього ж 1919 р. разом з іншими ентузіастами українського відродження потрапляє до Кам’янця-Подільського, звідки повертається навесні 1920 р. Восени журналіста заарештовують, але ніяких доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 р. П. Губенка випускають із в’язниці. Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі у 1921 р. Новий письменник-дотепник став відомий усій Україні. Літературна спадщина Вишні — це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня — усмішки, або «реп’яшки», як назвав їх сам автор. На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. До початку 1930 р. тираж книжок Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри. У грудні 1933 р. Остапа Вишню знову заарештовано. Його було звинувачено у підготовці терористичного акту. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення в північних таборах. Його письменник відбував у Чиб’ю Ухто-ПечОрського табору. Остапові Вишні пощастило вижити. Тільки у 1944 р. він повертається додому і продовжує писати. Помер Остап Вишня у 1956 році.

Пропонуємо насолодитися соковитим гумором Остапа Вишні, прослухавши аудіокнигу «Мисливські усмішки».

Олександр Ковінька народився 13 січня 1900 р. у селі Плоске на Полтавщині в бідній селянській родині, в якій було 18 дітей. Освіту здобував у церковнопарафіяльній школі (1906-1911 рр.). У 1917 р. екстерном склав іспити в чотирикласній гімназії. В добу Визвольних змагань брав участь у повстанні проти Гетьманату (1918), завідував хатою-читальнею у селі Плоске (1919), воював у складі повстанського загону проти денікінців (1919). Потім воював у складі Червоної Армії і армії УНР. Закінчення війни зустрів у концентраційному таборі для полонених Стшалково (Познань, Польща), в якому перебував з 1920 по1921 рр.

Вищу освіту здобував на літературно-лінгвістичному факультеті Полтавського інституту народної освіти, де навчався заочно у 1926-1928 роках. Від 1929 до 1934 рр. працював штатним фейлетоністом газети «Більшовик Полтавщини» (нині – «Зоря Полтавщини»). У 1933 р. був прийнятий до Спілки радянських письменників України (далі – СРПУ).

6 жовтня 1934 р. заарештований працівниками НКВС за обвинуваченням в участі у «Контрреволюційній боротьбистській організації». Письменник півроку провів у Лук’янівській в’язниці, де переніс жорсткі допити.

28 березня 1935 р. його засуджено виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР до 10 років таборів. Покарання відбував у Магаданській області на гірничо-промислових підприємствах тресту «Дальстрой». Звільнений у 1947 р. без права повернення до України, 3 роки жив у Якутії. У 1950 арештований вдруге і повернений до Магадану. 4 липня 1956 р. був реабілітований за відсутністю складу злочину. Повернувся до Полтави, в жовтні 1956 р. і відновився у лавах у СРПУ.

Олександр Ковінька є автором 30 збірок гумору і сатири та повістей. Перший твір – гумореску «Містки і доріженьки» – надруковано у 1926 р. у газеті «Селянська правда» за сприяння Остапа Вишні. Видавав фейлетони і гуморески у газетах «Червоний Перець», «Нова громада», «Плуг», «Червоний шлях», «Більшовик Полтавщини» та ін. Перші книги гумористичних і сатиричних повістей – «Індивідуальна техніка (1929), «Колективом подолаємо» (1930).

Після реабілітації у 1956 р. розпочався період розквіту творчості митця: він чимдуж поспішав перенести на папір усі творчі задуми, накопичені за 20 років каторги.

Нам хочеться розважити вас гарною гуморескою Олександра Ковіньки.

Оскільки галушки для полтавців є майже сакральною стравою,  то пропонуємо послухати гумореску Олександра Ковіньки «Галушки».

Говорячи про земляків-гумористів, згадаємо Юрія Тимошенка, тим більше, що неподалік від мого будинку є вулиця названа на честь цього талановитого актора.

Перш ніж переглянути інтермедії у виконанні шалено популярного колись дуету «Штепсель і Тарапунька», пропонуємо подивитися невеликий фільм про їх творчий шлях.

А ось і інтермедії. Смійтеся на здоров'я!

Штепель і Тарапунька "Регулювальник"

Штепель і Тарапунька "Про жінок"

Продовжувачем традицій щирого українського гумору став Павло Глазовий.

Народився Павло Прокопович 30 серпня 1922 р. в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 р. закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 рр. — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».

Ось як проникливо гуморист сказав про свою творчість:

«Я так люблю веселий сміх

Здоровий сміх, що гріє всіх!

Переливаю в слово радість,

Яку в душі своїй зберіг.

І я щасливий, що пишу

Хорошим людям на потіху.

Ловлю в очах іскрини сміху

І довго в серці їх ношу»

(Павло Глазовий)​

Пропонуємо послухати твори маестро українського гумору онлайн. 

І додамо до нашої онлайн-гуморини тернопільського колориту. Пропонуємо послухати добірку українських анекдотів у виконанні Григорія Мироновича Драпака, відомого як Гриць Драпак — українського артиста розмовного жанру, гумориста, заслуженого та народного артиста України, який також є членом журі Тернопільської Ліги Сміху.

Гарного настрою та щирого сміху!