ВІДКРИЛАСЯ КНИЖКОВА ВИСТАВКА-РЕКВІЄМ "МОЗАЇКА МАЙДАНУ"

 

День Гідності та Свободи – одне зі знакових офіційних свят у новітній історії України. Встановлене вона на честь двох знаменних і доленосних подій, які відбулися в Україні, – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

День Гідності та Свободи  щороку відзначається 21 листопада – в річницю початку Євромайдану. Свято започаткував у 2014 році п’ятий президент України Петро Порошенко указом "Про День гідності і свободи".

Пам’ятну дату запровадили з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження й донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події, які мали місце в Україні на початку XXI століття.

Українці вшановують патріотизм і мужність свої співвітчизників, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.

(Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/koli-den-gidnosti-ta-svobodi-2020-v-ukrajini-data-11218517.html)

 З нагоди Свята у відділі абонемента відкрилася книжкова виставка-реквієм «Мозаїка Майдану». На виставці представлені як прозові та поетичні художні твори так і спогади учасників Майдану. Серед представлених видань можна знайти:

 

84(4=УКР)6

Б 17

 Базів Василь Андрійович. Амагеддон на Майдані : роман-реквієм / В. А. Базів. – Київ : Український пріоритет, 2014. – 159 с.

 

Майдан, який пережила Україна взимку цього року, звичайно, не міг не спричинити і своєрідного літературного відгуку. За останні кілька місяців уже видано кілька антологій віршів, присвячених Майдану-2013/2014. Проте нова повість Василя Базіва «Армагеддон на Майдані» – цікава спроба письменника (і водночас дипломата, політика) передати свою версію подій.

Пропонуємо переглянути відеозапис презентації книги «Армагеддон на майдані». Презентація відбулася в Українському кризовому медіа центрі 19 лютого 2016 року.

 821(477)

Г 93

Гук Наталя. Євромайдан. Звичайні герої / Н. Гук. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2015. –144 с.

Це збірка розповідей про звичайних і водночас неймовірних людей, які створили революцію 2013–2014 років. Тут усього потрошку: долання меж і страхів, шалена любов до Батьківщини, рішучість діяти, бажання залишити нащадкам єдину та квітучу Україну, переосмислення буття й відкриття нового себе, сміливість відстоювати свободу, перемога над байдужістю, буденні дива. Але основа всіх подій єдина – прагнення змінити світ на краще та віра, яка не знає слова «неможливо».

 

84(4=УКР)6

47 Д 21

 Дацюк Галина Іванівна. Янголи Небесної Чоти / Г. І. Дацюк. – Чернівці : Букрек, 2016. – 320 с.

  

Під парасолькою назви зібрані імена людей, яких ми називаємо моральними авторитетами суспільства. Усіх їх об’єднує й те, що зовсім недавно вони були гостями передач на Радіо Культура.Розмови у прямому ефірі - це миттєвості, до яких згодом не повертаються. Оприлюднені ж у книжці інтерв’ю дають можливість ще й ще раз звертатися до слова письменника Анатолія Дімарова, художника Миколи Стороженка, філософа Євгена Сверстюка. Їхні голоси звучать уже на небесах.

Частина книжки присвячена митцям, які стали героями і героїнями Революції гідності й сьогодні стоять на кордоні української культури. Серед них -Ольга Богомолець, Євген Нищук, Леся Горова, Марина Соченко, Олександр Мельник, Катерина Ткаченко, Оксана Гордієць та багато інших.

 

 84(4УКР-4ПОЛ)6

Д 66

 Домашенко Тетяна Михайлівна. Небесна Сотня воїнів Майдану : поезії / Т. М. Домашенко. – Вишневе : Духовна вісь, 2014. - 192 с.

 Під час буремних подій на Майдані Незалежності Тетяна Михайлівна Домашенко кожного дня відвідувала Будинок профспілок, волонтерські намети, барикади на Грушевського та Інститутській, спілкувалася з людьми. Жінка проникла болем та гордістю за рідну Україну. Творча душа довго не змогла тримати у собіпереживання нелегкої зими, тому всі сльози, біль, смуток і скорбота за загиблими Героями вилилися у поетичну збірку.

 Небесна сотня воїнів Христа

З мечем Архистратига Михаїла,

З молитвою за волю на устах

У вічність із Майдану відлетіла,

Небесна Сотня воїнів святих

І душу, й тіло склали за Свободу,

За розбрат нації взяли на себе гріх,

Освячені любов'ю до народу.

Їх імена у Небі голубім

Золотосяйним променем палають,

І над устами Гімн співають.

Вся України – Мати над Хрестом,

Їй серце меч прошив нестерпним болем,

У душу увірвався напролом,

Сльоза пече й пече кривавим морем.

Цвіт нації узято на приціл,

Все нових кілерів злочинець-кат шукає,

Щоб ми не чули крику породіль,

У зав'язі невинний цвіт вбиває.

О мій народе, мученик святий,

У вічності хвилиною мовчання

І Час, і Простір вмить перехрестив

У серці матері молитвою прощання.

Покров Небесний в зорях золотих,

І «Ще не вмерла...» над Майданом лине –

Молитвою сердець усіх святих

Творець Всевишній славить Україну.

 Т. Домашенко зі збіки «Небесна Сотня воїнів Майдану»

 

821(477)

К 93

Курков Андрій Юрійович.Щоденник Майдану та Війни : пер. з рос. / А. Ю. Курков. – Харків : Фоліо, 2018. – 333 с.

 

«Щоденник Майдану та Війни» – це перевидання книги «Щоденник Майдану», що 2015 року вийшла у видавництві «Фоліо». Це не агітаційний текст, не роман на тлі революції – це особистий щоденник письменника, фіксоване відображення життя у Києві та країні – до листопада 2014 року, включаючи окупацію Криму, і далі – початок і розвиток Євромайдану, наступних подій. Нині ж він доповнений записами автора про перипетії на сході України, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас чотири останні роки... «Щоденник Майдану» був перекладений і опублікований багатьма мовами – англійською, німецькою, французькою, японською та іншими. І ось у видавництві «Фоліо» вийшла його україномовна розширена версія.

 

84(4УКР-4ПОЛ)6

М 79

 Моргун Володимир Федорович. Україна і Майдан : думи скорботи та надії / В. Ф. Моргун. – 4-е вид., доп. – Полтава : Дивосвіт, 2015. – 32 с.

 До четвертого видання шостої збірки автора увійшли вірші п’яти попередніх ( «Дотик душі», «Октава кохання», «Визнання і небуття», «Незалежність і майдан», «Поетична психологія та психологічна поезія» і нові твори, що спрямовані на профілактику  небезпечних явищ, що породжуються крутими політичними змінами – великої ейфорії або великої депресії людей.

 

  821(477)

П 60

Портников Віталій. Дзвони Майдану / В. Портников. - Харків : Акта, 2018. - 515 с.

 

Книжка є закінченням публіцистичної трилогії, що її розпочали видання «Богородиця у синагозі» і «Тюрма для янголів». Тексти «Дзвонів Майдану» охоплюють період від осени 2011 до початку 2018 років. Окремим блоком, який справедливо можна вважати щоденником Майдану, подано тексти, написані під час Революції Гідності.

 24 листопада 2018 року політичний оглядач і публіцист Віталій Портніков представив книгу "Дзвони Майдану", в межах виставки "Революціонуймо".

 

821(477)

П 12

 Павличко Дмитро Васильович. Вірші з Майдану / Д. В. Павличко. - Київ : Основи, 2014. - 176 с.

 

В історії сучасного українського письменства Дмитра Павличка слід визнати зачинателем і видатним речником посттоталітарної української літератури. Це реноме поет засвідчив книжками поезії "Правда кличе!" (1958), "Гранослов" (1968), "Покаянні псалми" (1994 і 2009), а тепер утверджує збіркою "Вірші з Майдану" (2014). Традицію свободи духу, що постала в українській літературі від Шевченка до Франка, а в світовій - від Данте, Шекспіра, Сервантеса, Байрона, Міцкевича, Пушкіна, Ботева, Марті - нині гідно репрезентує Дмитро Павличко, знаний сміливими виступами не лише проти сталінського тоталітаризму, а й сучасних диктаторів. Павличко - один з авторів Акта проголошення незалежності України. Нинішні "Вірші з Майдану" - це мобілізаційний поклик до українського народу.

 

 

Або йди в Європу, або згинь!

 Вчора чув я президента. Боже,

Прагне він в Європу йти, в ЄС,

Але сам боїться йти, не може, —

Бо при вході там великий пес —

Скочить, вкусить, вмиє зуби в рані,

Роздере сорочку — твір майстринь…

А народ співає на майдані:

“Або йди в Європу, або згинь!”

Що робити? Гроші вже в Європі, —

Але як пробитися туди,

Якщо Путін, хрещений в окропі,

Каже: “Вдома, в Києві сиди!”

Що робити? Скритися в Рязані

Чи за муром київських святинь?!.

А народ співає на майдані:

“Або йди в Європу, або згинь!”

Путін хоче за підмогу плати, —

Ну а чим платити сатані?!

Може, Криму ще шматок оддати,

А ще й кусник десь в Галичині?

І летить він на аероплані

Аж в Пекін, в понаднебесну синь…

А народ співає на майдані:

“Або йди в Європу, або згинь!”

Що робити? Повертатись треба.

А куди — не відає шахрай,

Бо немає ні землі, ні неба

Для того, хто зрадив рідний край.

Чоловік говорить на екрані,

Крутиться, як в ополонці минь,

А народ співає на майдані:

“Або йди в Європу, або згинь!”

Дмитро Павличко 03.12.2013, Київ

 

Книжкова експозиція діє з 16 по 30 листопада.

 

ВІДБУЛАСЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ОНЛАЙН-ГРА "ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ"

Інтелектуальна онлайн-гра "Звичаї та обряди українського народу", яка була анонсована нами раніше, розпочалася 12 литопада о 14.00. Захід прохдив на платформі BigBlueButton - відкритому програмному забезпеченні для проведення веб-конференцій.

Активними учасниками гри стали студенти Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". За звання найкращого знавця народних звичаїв та традицій змагалися студенти-першокурсники, що навчаються за спеціальностями "туризм" та "право".

Гра містила 18 питань, на кожне з яких пропонувалося три варіанта відповідей. З цих відповідей учасники мали обирати єдиний правильний варіант. Студенти  продемонстрували гарні знання та швидку реакцію, адже за правилами гри відповідав той, хто першим зреагував на запитання, якщо обраний варіант відповіді був неправильний, то право відповідати переходило до іншого учасника. За результатми інтелектуальної гри було визначено переможців.

 Перше місце посіла студентка групи  101-Т  Борисенко Катерина, яка  набрала 7 балів з 18 можливих. 

Друге місце дісталося  студентці групи  101-Т Зубенко Вікторії, вона здобула 5 балів з 18 можливих. 

Третє місце посів майбутній правознавець Назар (група ПФ, на жаль, студент не  назвав свого прізвища), він набрав 4 бали з 18 можливих.

Переможці  були винагороджені призами - книгами, що розповідають про видатних людей та цікаві місця нашої рідної Полтавщини. До рук переможців призи потраплять відразу після закінчення катантину.

Інші учасники інтелектуального турніру також давали правильні відповіді, але їх реакція на запитання була дещо повільнішою, можливо через якість зв'язку. Цінуючи ерудованість молодих ураїнців, організатори гри  підготували для всіх учасників невеличкі заохочувальні нагороди - інформаційні наліпки, які були створені Обласним молодіжним центром для поширення засад толерантності та доброзичливості серед українької молоді.

Після завершення гри та підведення підсумків провідний бібліотекар віддлу абонемента Катерина Власенко зробила усний огляд книг за темою гри, що зберігаютья у фонді відділу і які можуть прочитати поціновувачі звичаїв та обрядів наших пращурів. 

Над розробкою інтелектуальної онлайн-гри працювали:

автор питань та модератор - провідний бібліотекар відділу абонемента Катерина Власенко;

організаційна підтримка - завідувач відділу абонемента Лариса Лисенко;

технічна підтримка та суддівство - бібліотекар 2-ї категорії відділу абонемента  Тетяна Жучкова.

Бібліотека вдячна за плідну та постійну співпрацю Глєбовій Аллі Олександрівні та Бакало Надії Віталіївні, викладачам кафедри "Туризму та адміністрування" Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка".

ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА

 «… і як би не змінювався світ,

куди б не закинула тебе доля,

завжди зберігай у серці ті духовні 

скарби, які дісталися тобі у спадок

від попередніх поколінь»

( А.Сокіл)

 Ми народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій українській землі. Тут жили наші предки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. Для того, щоб усвідомлювати себе УКРАЇНЦЯМИ, ми завжди повинні пам’ятати, звідки ми родом, знати історію свого народу, його мову, звичаї, традиції та обряди. Упродовж віків український народ творив свою обрядовість, шанував традиції, дотримувався звичаїв, що були засновані на народних морально-етичних засадах. А що ви знаєте про українські звичаї та обряди ? 

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДОЛУЧИТИСЯ ДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГРИ В РЕЖИМІ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ ПОТРІБНО:

12 листопада 2020 року о 14.00 перейти за посиланням https://ws.library.pl.ua/b/jwd-tjz-m9a;
підключення до гри можливе з будь-якого ґаджета підключеного до Internet та оснащеного мікрофоном і відеокамерою.

ПЕРЕЙШОВШИ ЗА НИЖЧЕПОДАНИМ  ПОСИЛАННЯМ, ВИ ЗМОЖЕТЕ ВЗЯТИ УЧАСТЬ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ГРУ У ЗРУЧНИЙ ДЛЯ ВАС ЧАС.

https://quizizz.com/join/game/U2FsdGVkX1%252Brq2S%252FuXDyt2G3ahka2QwPXUtelS27YgyNzQ6DMXTTv%252BMmnL4KnXuo?gameType=solo

Для покращення результатів пропонуємо прочитати книги, які зберігаютьсяу фонді відділу абонемента:

63.5(4УКР-4ПОЛ)
Г 12
 Гавриш Петро Якимович.
Полтавський народний календар : історико-етнографічні нариси / П. Я. Гавриш, Р. Л. Гавриш, В. В. Копил. – Полтава : Астрея-інформ, 2002. – 212 с.
 
63.5(4УКР)я73
К 90
 Культура і побут населення України : навчальний посібник для студентів вузів / ред. В. І. Наулко. – 2-е вид., доп. та перероб. – Київ : Либідь, 1993. –288 с.

63.5(4УКР)
С 46
 Скуратівський Василь Тимофійович.
Вінець / В. Т. Скуратівський. – Київ : Вид-во УСГА, 1994. – 236 с.
 
63.5(4УКР)
Ш 67
 Шкода М. Н.
Традиції і свята українського народу / М. Н. Шкода. – Донецьк : БАО, 2007. – 384 с.
 

ЗАПРОШУЄМО ОЗНАЙОМИТИСЯ З ВІДКРИТИМ ПЕРЕГЛЯДОМ ЛІТЕРАТУРИ "А МОВА - ЦЕ ДУША НАРОДУ, НАРОД БЕЗ МОВИ - НЕ НАРОД""

 

Доброго дня читачі нашого блогу!

З 2 по 15 листопада  у відділі абонемента діятиме відкритий книжковий перегляд «А мова – це душа народу. Народ без мови – не народ», організований до Дня української писемності та мови.  Наразі в нашій бібліотеці діють  карантинні обмеження спричинені поширенням вірусу COVID-19.  Тому  пропонуємо  Вам ознйомитися з  відкритим книжковим переглядом на online ресурсах відділу абонемента. Адже ми постійно дбаємо про вашу обізнаність й інформрваність, і що найголовніше - про безпеку та здоров’я. Приємного перегляду.

 

ВІДКРИЙТЕ СЕКРЕТИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

 

«Єдина краса, яку я знаю - це здоров’я»

Генріх Гейне

 

Життя – це багатство, яке дається кожному з нас. І звичайно хочеться, щоб воно було щасливим. А це можливо лише за умови міцного здоров’я. Недаремно в народі кажуть, що здоров’я за гроші не купиш, за нього треба активно боротися.

Фахівці стверджують, що резерви людського організму використовуються людьми слабко, і тривалість життя вже сьогодні може бути істотно збільшена. Цифри називають різні: 120, 150, 400 і більше років, аж до необмеженого довголіття. Напевно, багато хто чув про Поля Брега. Він був ентузіастом і пропагандистом здорового способу життя. Брег трагічно загинув, катаючись на дошці по океанічних хвилях, у віці 95 років. Аж до смерті він був абсолютно здоровий.

За даними ВООЗ, здоров'я людини на 50-55% визначається умовами і способом життя, на 25% – екологічними умовами, на 15-20% обумовлене генетичними факторами і лише на 10-15% – діяльністю системи охорони здоров'я. Традиції ведення здорового способу життя існують з сивої давнини. Перші концепції здорового способу життя: «пізнай самого себе», «піклуйся про самого себе» відомі ще з часів Стародавнього Світу.

Як вважають фахівці, тривалість життя на 75% залежить від зовнішніх факторів, наприклад, харчування і способу життя. І тільки на 25% – від генетики. Ми – те, що ми їмо. У раціоні довгожителів обов’язково повинні бути свіжі фрукти і овочі, а також морепродукти. А тому харчуванню варто приділити особливу увагу!

Також одним з важливих факторів є оптимізм і соціальна реалізація. Переважна більшість довгожителів мають багато друзів, часто спілкуються з різними людьми, захоплюються творчістю і дивляться на життя з оптимізмом. Крім того, довгожителям не властиво переживати про вік – вони відчувають себе молодше, ніж говорять цифри в паспорті, і ведуть активний спосіб життя.

Не менш важливий для довгожителя хороший сон. Проблеми зі сном часто є наслідком якихось порушень або захворювань, а також істотно знижують якість життя. Тому тим, хто планує відзначити столітній ювілей, потрібно приділяти сну достатньо часу.

Звичайно, не можна не сказати про важливість фізичної активності. Для довгожителя важливо зберігати тонус м’язів. Фахівці радять фізичні навантаження всім без винятку – навіть піші прогулянки або легка зарядка принесуть хороший результат.

Про здоров’я і здоровий спосіб життя спосіб життя згадували багато письменників минулого і сьогодення. Наприклад:

-       Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя». (Демокріт Абдерский);

-       «Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя». (Гіппократ);

-       «Здоровий дух в здоровому тілі — ось короткий, але повний опис щасливого стану в цьому світі». (Джон Локк);

-       «Перша і найкраща перемога людини – підкорити самого себе» (Платон).

Шановні користувачі нашої бібліотеки запрошуємо Вас переглянути книжкову виставку-пораду «Секрети довголіття в способі життя», яка буде діяти з 17 по 31 жовтня у відділі абонемента. Саме тут Ви зможете не тільки ознайомитися з різноманітною літературою з цієї темі, а й взяти книги додому для більш детального ознайомлення та впровадження оздоровчих практик в повсякденне життя !!!

БОЙОВІ ТРАДИЦІЇ ПРЕДКІВ: ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ ДО ДНЯ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

 

14 жовтня Україна на державному рівні вшановує своїх захисників. У цей день українці згадують воїнів, які в різні часи обороняли й обороняють нашу незалежність і територіальну цілісність, усіх захисників України незалежно від службового становища та статі. Щорічне державне свято встановлено Указом Президента України “Про День захисника України” від 14 жовтня 2014 року № 806 на відзначення мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу. Це свято нероздільно пов’язане з розвитком війська від часів Русі. Найкращі традиції захисників минулого успадкували бійці сучасних Збройних сил України, які сьогодні відстоюють суверенітет України у війні з російським агресором.

Історія свята має давню традицію

14 жовтня в Україні на державному рівні відзначається День захисника України, який нероздільно пов’язаний із розвитком українського війська та його військових традицій.

У День захисника України ми вшановуємо сучасних захисників України та героїв різних епох нашої історії. Це день, коли необхідно згадати загиблих вояків і подякувати всім громадянам, які присвятили життя захисту Української держави.

14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці. Його суть – прославляння заступництва Божої Матері над християнами.

У часи Русі військове мистецтво набуло значного рівня. Наші предки залишили про себе пам'ять як про хоробрих воїнів. Ушанування Пресвятої Богородиці як захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах на вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії.

Традиція вшанування покровительки війська зберігалася в українському козацтві. Свято Покрови було одним з найголовніших для козаків. Тоді ж виник новий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородиці зображувалися українські ієрархи, гетьмани та козаки. Також саме на свято Покрови козаки проводили ради, на яких обирали нового гетьмана або старшин. За козацької доби військо було не лише армією, але й стало основою української держави.

Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. У час правління гетьмана Івана Мазепи найактивніше розвивалося будівництво церков та іконописання, пов’язане із Покровою. Завдяки шанобливому ставленню козацтва до Покрови в народі це свято асоціюється з військовою честю, звитягою, мужністю, захистом рідної землі.

У добу Української революції 1917–1921 років  відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Тодішнє політично-військове керівництво спиралося на військово-козацькі звичаї попередніх часів.

Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій. Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові Стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.

Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”). Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів. Кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише оселедець.

Історичним спадкоємцем козацької державності – Гетьманщини XVII–XVIII століть став Гетьманат 1918 року. Тоді Українську Державу очолив Павло Скоропадський – “Його Ясновельможність Пан Гетьман”. Вже сама назва посади мала натяк на титулатуру козацької держави. Зв’язок із попереднім етапом державності підкреслювали форми документів, які видавав гетьман – грамоти, закони, універсали. В часи Гетьманату була зроблена спроба відродити козацький стан.

У Другій світовій війні українці воювали в лавах Червоної, Української повстанської та в різних арміях Об’єднаних Націй. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях або ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч із іншими народами боролися проти нацизму. Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, аби захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за мету – відновлення української державності.

УПА також наслідувала козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року. У постанові Української Головної Визвольної Ради йдеться: “У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”

Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920–1930-х років. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона осіб.

Сьогодні наше військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима більше 5 років досвіду боїв російсько-української війни. За цей час ми провели низку важливих реформ Збройних Сил, армія професіоналізувалася і стала однією з найважливіших інституцій країни. Нині модернізація війська продовжується. Окрім системи управління та матеріально-технічного забезпечення, зазнала змін ідеологічна підготовка особового складу в умовах протидії збройній та інформаційній агресії Російської Федерації. Відновлення питомо українських мілітарних традицій та посилення ідеологічної складової патріотичного виховання особового складу сформувало у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за захист України.

У боях із підрозділами російської регулярної армії та підконтрольних їм бойовиків постало якісно нове українське військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві.

 

Тяглість поколінь у традиціях сучасної української армії

 

Сьогодні Україна очищається від російського та радянського ідеологічного впливу, починає формувати пантеон власних героїв. Сторіччя Української революції 1917–1921 років повернуло в суспільну свідомість мужній чин борців за незалежну Україну. В Україні почали з’являтися вулиці, меморіальні дошки, пам’ятники, присвячені цим подіям.

Загалом у Збройних силах України змінилося ставлення до героїв Української революції 1917–1921 років. З’явилися почесні назви частин, пов’язані з особами та подіями Української революції. У затвердженій в 2017 році новій уніформі і знаках розрізнення Збройних сил України використали окремі елементи однострою періоду 1917–1921 років. Найпомітніший –  нарукавний тризуб. Нову форму почесної варти розробили за взірцем одностроїв Сердюцької дивізії часів гетьмана Скоропадського.

“Мазепинка” – головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА. Від 2017 року “мазепинка” є офіційним головним убором Збройних сил України.

Нарукавний тризуб – нарукавні знаки розрізнення, що носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб  легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.

“Слава Україні! – Героям слава!” – гасло Української повстанської армії. Нині воно є офіційним вітанням у Збройних силах України. “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941-го року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. 4 жовтня 2018 року Верховна Рада затвердила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.

Українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв, від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого:

24-та окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила,

72-га ОМБр імені Чорних запорожців,

93-тя ОМБр “Холодний Яр”,

30-та ОМБр імені князя Костянтина Острозького,

55-та окрема артилерійська бригада (ОАБр) “Запорізька Січ”,

26-та ОАБр імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича,

58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського,

7-ма бригада тактичної авіації (БрТА) імені Петра Франка,

Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут,

16-та окрема танкова Криворізька бригада Сухопутних військ імені Костянтина Пестушка,

28-ма окрема механізована бригада Сухопутних військ імені Лицарів Зимового походу,

36-та окрема бригада морської піхоти Військово-Морських сил імені контр-адмірала Михайла Білинського,

406-та окрема артилерійська бригада Військово-Морських сил імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова,

53-тя окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ імені князя Володимира Мономаха,

54-та окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ імені гетьмана Івана Мазепи,

59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка,

201-а зенітно-ракетна бригада імені гетьмана Пилипа Орлика,

73-й морський центр спеціальних операцій ВМС ЗСУ імені кошового отамана Антіна Головатого,

40-а окрема артилерійська бригада оперативного командування “Південь” Сухопутних військ ЗСУ імені Великого князя Вітовта,

35-а окрема бригада морської піхоти Командування морської піхоти Військово-Морських сил ЗСУ імені контрадмірала Михайла Остроградського,

військова частина А1788 Сил спеціальних операцій ЗСУ імені князя Ізяслава Мстиславича;

23-тя окрема бригада охорони громадського порядку Нацгвардії “Хортиця”,

25-й окремий мотопіхотний батальйон “Київська Русь”.

 

Виставковий проєкт “Проти Голіафа”

Український інститут національної пам’яті до Дня захисника України цього року поширив усіма областями виставковий проєкт “Проти Голіафа”. Він про жінок і чоловіків українського визвольного руху, які кинули виклик двом тоталітарним режимам. Це – Степан Бандера, який не зламався в нацистському концтаборі і не відкликав Акт відновлення Української Держави; Роман Шухевич, який майже 7 років очолював УПА в найбільших її зіткненнях з радянським режимом; Василь Галаса – автор ідеї «Великого рейду» в Західну Європу, щоб пробити залізну інформаційну завісу; Василь Кук, який розбудовував ОУН у східній Україні та зберіг кадри підпілля після загибелі Шухевича. Залишені ним на допитах свідчення зафіксували справжню історію УПА, однак генерал не розповів ворогу ні про кого, хто ще залишався у підпіллі; Євген Грицяк – один із лідерів Норильського повстання, яке пришвидшило кінець ГУЛАГу; Катерина Зарицька, організаторка Українського Червоного Хреста; Ірина Тимочко-Камінська – надрайонна провідниця, бойова командирка, котра ще зі шкільної лави пішла в армію і особисто брала участь у боях; Ілля Оберишин, який 40 років провів у підпіллі, вийшовши тільки після Референдуму за незалежність 3 грудня 1991 року.

«Завдяки їм на мапі світу зараз є вільна Україна», – такий підсумок боротьби УПА та підпілля ОУН називають автори проєкту «Проти Голіафа».

 

За матеріалами офіційного сайту УІНП https://bit.ly/2SyQtBD

 

РАДИМО ПРОЧИТАТИ: РОЗПОВІДІ ПРО ЦІКАВІ КНИГИ ВІД ТЕТЯНИ ЖУЧКОВОЇ

 

ПОЛТАВСЬКІ ДЕТЕКТИВИ: КНИГИ ОЛЕКСИ ДОНІЧА "ЕЛІКСИР БАГРЯНОГО КОЛЬОРУ" ТА АНДРІЯ КОКОТЮХИ "ВИГНАНЕЦЬ І НАВЧЕНА ВІДЬМА" : ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛАМБУР

 

КАЛАМБУР або ГРА СЛІВ — поєднання слів на основі їх багатозначності або співзвучності. У літературі постмодерністської доби каламбур стає одним із його визначальних художніх засобів, позаяк містить у собі настанову на незвичне, іронічне поєднання слів та, як наслідок, викриття нового змісту, зазвичай парадоксального характеру.

Походження цього слова пов'язують з іменем вестфальського барона Каленберга, який прославився при дворі короля Людовика ХІ постійними двозначними дотепами. Проте творення його жартів пов'язане було не з гострослів'ям, а з незнанням французької вимови. 

Барон просто перекручував слова, тому сміялися не з його жартів, а з безграмотного мовлення. Покаранням баронові стало нівечення його прізвища сучасниками, які, замість Каленберг, почали казати Каламбур. Так і виникло слово каламбур, яким ми послуговуємось нині. Пізніше при дворі Людовика XV майстром каламбурів визнали комедіографа Жоржа де Бьєвра.

Пропонований нами літературний каламбур не містить іронії, він скоріше є інформаційним. Але як і всі каламбури він ґрунтується на співзвучності тем: таємничі та моторошні детективні історії які трапилися в нашому місті у кінці XIX на початку XX століття.

 Приємного перегляду.